Я вибрала Долю собі сама: життєвий і творчий шлях Ліни Василівни Костенко

Ви ж комунізм вдавили в пелюшках!

Ви вже його сточили, як хробаччя.

Поезія для ваших топок - торф.

Оце, щоб ваші методи побачив, -

від заздрощів би луснув Беккендорф.

Нелегко нам. Криваві краплі глоду

крізь наші віри виступлять колись...

Не говоріть від імені народу, -

розперетричі ви йому впеклись!

Кінець "хрущовської відлиги". Тріскучі "брежнєвські заморозки". Поетеса береться за найтрагічнішу сторінку в історії України - Берестечко. У 1966-1967р.р. було написано основну частину роману з однойменною назвою, хоч твір допрацьовувався, шліфувався і дописувався "на всіх етапах наступних українських трагедій - і після поразки 60-х років, і в безвиході 70-х, і в оманливих пастках 80-х... Уже тоді Ліна Костенко поставила руба питання, чому українці не можуть збудувати держави навіть при найсприятливіших умовах. З уст головного героя "Берестечка" Богдана Хмельницького зірвалися тяжкі слова не тільки самобичування, а й пересторога-волання до наступних поколінь, і, страшно напророчити, але й навіть до нашого, до тих, хто сьогодні не може дати ради на керівних посадах:

Чого ти ждеш? Якої в Бога ласки?

В твоїх радутах проростає мох.

Оце і все. Одна така поразка

закреслюс стонадцять перемог.

Ось ніч, і та зорею в очі цвікне.

Чумацький шлях заремигає - злазь.

Хто допоможе, дурню макоцвітний, -

Московський цар чи трансільванський князь?!

Ногайські орди? Вуса караїма?

Султан Мехмет? Кордони з кияхів?

Лежить твоя зглузована Вкраїна,

Схрестивши руки всіх своїх шляхів.

І що тепер? Що вдіять, що почати?