Я вибрала Долю собі сама: життєвий і творчий шлях Ліни Василівни Костенко

Приміром, так. Беру я те перо.

І той папір. Писати хочу слово.

А буква "П", печальна, як П'єро,

Пробачте, - каже, - я тут випадково.

Примхливе "Р", перлина парижан,

зробило враз акробатичний номер.

Кружляло "Ж", жахливе, мов кажан,

а "Ц" і "Ч" присіли, наче гноми.

Сичало "С", мов кобра на хвості.Шкварчало "Ш", і "Ф" взялося в боки.

І вірне "К" уперше у житті

Зробило вбік категоричні кроки.

Стогнало "Н", пручалась буква "Ю",

кусалось "Є", І "Т" кричало: - Тату! –

Сказало "Л": "На цьому я стою!" –

Ну, тобто прямо з Лютера цитату.

Слухняне "А" було вже на мазі,

приготувалось заспівати соло,

перекрутилось на одній нозі,

неначе циркуль, - і замкнулось в коло.

Котився перстень літерою "О",

його згубив мізинний палець змісту.

Тоді взяла я знову те перо.

Як і належить доброму стилісту, -

так-сяк стулила букви у строфу,

з тих, що були, по кілька варіацій.