Молитва. Роди і види молитви

І сотворив Господь Бог чоловіка й наділив його бистрим розумом.

Господь Бог хоче нашої молитви. І людина, як Боже створіння, зобов’язана молитися бо молитва лучить її з Богом. На першому місці стоїть тут молитва прослави Творця [О.Ю.Я.Катрій ЧСВВ „Господи навчи нас молитися”, - Нью-Йорк – 1981 – Торонто.].

Вистане станути серед природи і глянути накруги себе, щоб збудився в нас подив і питання: Звідкілля ж усе це взялося? Наївно дехто каже, що матерія сама від себе постала зі співа і різних сил природи. Чи малюнок сам від себе малюється? Чи хата сама будується? Чи тварини самі себе створили? Бачачи лад у природі приходимо до висновку, що той, хто створив її, мусить сам бути розумом всесильним; подивляючи красу світу, бачимо чудового Творця, бо краса – це його прикмета, а його твір – його „ікона”, відмітка його краси.

Усвідомлюючи, що ввесь світ створений для нас, для всіх людей, щоб ми користали з нього – як не дійти до переконання, що ж той, хто створив усе для нас є добрий, і ласкавий, і повний любови. Ось причини прославляти нашого Господа, Творця неба і землі. Так находять молитву поети і так вони своїми поезіями моляться. Нагадаймо Шевченка:

„Уже прокликали до гаю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу... І не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,

Чого так весело було?

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!”

„мені тринадцятий минало”

Мало того. Нагадаймо, як сьогодні ми встали вранці, головне коли ж прокинулися не лінивими, а повними енергії до якогось доброго діла. Бог дарував нам ще один день творчого життя! Тому що Він цього хоче, ми ічнуємо, і це підсвідомо, відчуваємо. Є мільйони творінь на землі, і перед нами було їх багато, і все нові особи і речі починають своє існування, але ми – кожний і кожна з нас – маємо особливе місце в бажаному серці [Патріарх Мирослав Іван „Прийдіте поклонімося”, - Рим, 1991р.]. Хвалебна молитва зобов’язує людину подвійно: раз – з огляду на її саму, другий раз – з огляду на матеріальний світ, речником якого вона є перед Богом.

Як кожне Боже створіння, людина повинна обертатися до Бога, уподібнюючись до Нього і відтінюючи у своєму розвитку риси Божої досконалості, що їх Творець зібрав у її природі. Це перше підставове поширення хвали Богові, яке й нерозумні створіння виконують несвідомо, розвиваючи у собі Божі елементи, котрі є істотними складниками їхньої природи.

Людина, як істота, обдарована елементами Духа, а значить, розумна та вільна, повинна цю хвалу поширювати свідомо, так керуючи діяльністю всіх своїх здатностей, щоб наближатися до Бога щораз ближче і через те щораз дужче випромінювати хвалу на честь Творця [Яцек Воронецький „Повнота молитви”, - Кайрос, 1997р.]. На те нам даний язик, - каже Св. Єронім, - „щоб ми Бога славили”.

Тож найбільш совершенна, досконала й Богові наймиліша молитва це молитва прослави і звеличання Господа Бога. Кращої молитви від неї немає, якщо добре вглянути у три інші роди молитви, то побачимо, що в кожнім з них ми маємо на цілі властиво не Господа Бога, а нас самих, молимося задля себе. Молимося, бо потребуємо Господа Бога. І так у молитві подяки, ми дякуємо Богові, бо ми щось від нього одержали, бо він сповнив нашу просьбу. В молитві надолуження, ми перепрошуємо Господа Бога за наші провини і невірності Богові. В молитві прохання просимо того, чого нам потреба.