Молитва. Роди і види молитви

1.3. Молитва перепросьби.

Одначе ж йде все плинно в нашому житті. Ми хотіли б бути добрими, привітними, допоміжними, щедрими – так як Бог супроти нас. Але бачимо, що ми чомусь таким не є. І нам прикро. Не раз і гірко, і досадно. Не раз гніваємося, іноді не хочемо комусь помогти, не раз неправду скажемо, або осуджуємо інших, часом батьків чи виховників не слухаємося. Іноді не працюємо як належиться, не раз лихі пристрасті володіють нами, а не раз комуся кривду чи шкоду вдіємо.

Хотілося би інакшими бути, перемогти свою неміч, своє себелюбство, але ж воно так важко! Що робити, до кого ж за поміччю підемо? Св. Павло це ж саме відчував: „Коли я хочу робити добро, зло сидить у мені. Бачу інший закон у моїх членах, який проти закону мого розуму і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах” [Рм. 7,21.23]. Кому це сказати? А сказати хочемо! Прагнемо! Це вже і є перепросьба.

Маємо когось, хто нас любить і розуміє, він бачить наші немочі упадки, і він простягає свою руку – не на те, щоб нас знівечити, принизити, відкинути геть, але щоб – піднести, стерти наші сльози, очистити від злоби гріха, дати сили йти до добра. Це наш Бог наш Отець, який любить нас і бажає лише нашого добра, порятунку. Тому із щирого серця визнаємо йому наше зло, чи й лукавство – і це є перепросьба.

Перепрошуємо Бога, перед яким ми зло вчинили, і нам стає легше; відчуваємо, що він уже і не бачить наших провин. Він радіє, коли наші гріхи є болем для нас, значить, наші члени живі ще, і Він змиває наші провини, не хоче більше їх згадувати, бо Він розуміє наш біль з любов’ю батька він приймає нас, з любов’ю матері пригортає. Яка велика любов Його до нас, хоч наша – така маленька до нього. „Боже милостивий будь мені , грішному (грішній)” [Молитовник „Прийдіте поклонімося”, - Рим, 1991 р.].

1.4. Молитва просьби.

„Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють”.

(Мат. 7,8)

чи знаєте про що найчастіше згадує Св. Письмо Старого і Нового Завіту? Про молитву бо аж шістсот разів. І нічого дивного, бо все, що маємо – від Бога маємо і ми безнастанно потребуємо його помочі.

Тож волею Божою є, щоб ми його просили. Молитву прохання поручає нам Ісус Христос. У Св. Євангелії: „Просіть і дасться вам; стукайте і відчинять вам [Мат. 7,7]. Чувайте і моліться щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне” [Мат. 26,41]. Тож, коли ви, злі бувши вмієте давати дітям вашим добрі поради, оскільки більше Отець ваш, що на небі дасть дари тим, які Його просять [Мат. 7,11]. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите [Мат. 21,22].

Дехто може сказати, цей же Господь Бог усе знає, тож знає чого нам потреба, то чому мусимо його просити? Так, це правда, що Господь Бог знає всі наші клопоти й потреби, а все ж таки чекає на просьбу. Ви не маєте, бо не просите – каже Св. Апостол Яків (4,2). Добрі батьки також знають потреби своїх дітей, але звичайно чекають, щоб вони їх попросили. Господь Бог кожного дня дає нам багато ласк і без нашої просьби, але про багато справ Він хоче, щоб ми його просили. А це тому, бо нашою просьбою ми засвідчуємо нашу повну залежність від Господа Бога. Наша просьба є виявом нашої убогості й покори перед Богом. Тож нічого дивног, що багато ласк і дарів Господь Бог робить залежними від нашої просьби. Сам Ісус Христос запевняє нас, про вислухання нашої просьби. „Кожний бо, – каже Він - хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють” [Мат. 7,8].Чи бувало таке коли в нас, що ми щось дуже потребували, конечно хотіли мати і в нікого, було просити. А хотілось би просити! І ми певні, що ніхто з людей нам не поможе. У проханнях і потребах находимо Бога і молитви доНього. Чи ж Бог не знає всіх наших потреб, не бачить того, що нам бракує? Чи Господь нам не помагає, навіть, якщо ми не просили про те чи й не знали, що він помагає і бачить нашу потребу? Бог напевно бачить і знає всі наші потреби і болі, а, однак, Ісус хоче, щоб ми просили його. Просьба – це наша нормальна життєва потреба. Про що нам просити? „Шукайте перше царства Божого і спарведливості його” – каже нам Спаситель [Мт. 6,33]. Ось про що нам просити – про Боже царство, а це означає, що у всьому діяв Бог. Боже у ньому – пропонував Павло – ми „живемо, рухаємося й існуємо” [Ді. 17,28]. Коли молимося, щоб усе сталося, як того хоче Бог, тоді можемо бути певні, що все вийде якнайкраще. Інакше й не могло б бути. Залишається ще багато питань: Чи Бог вислуховує кожну молитву? Багато разів просимо про щось, а здається, що нас не вислухано. Без сумніву, не розуміємо багато складних подій і обставин у нашому житті і Господь справді часом не дарує того, що ми просили. Але знаємо, що Бог нас любить, і це вистачає. Він бачить цілісність нашого життя, знає, що найкраще нам допоможе в нашому житті, а ми бачимо тільки малий відтінок нашого буття. Ісус нас учить, як молитися: коли він перед смертю молився і просив свого отця, щоб віддалив від нього чашу терпінь, додавав до своєї просьби слова: „Одначе, не як я бажаю, але як ти” [Мт. 26,39]. Ось як молитися: прохати, щоб у всьому була Божа воля! А токої молитви не може Бог не вислухати! Напевно вислухає! „Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі” [Молитовник „Прийдіте поклонімося”, - Рим, 1991 р.].