Партійно-політичний спектр сучасної України. Центристські партії
Часописом УПССС протягом другої половини 1993 року та першої половини 1994 року був “Край”, що виходив російською та українською мовами раз на тиждень. Тираж видання сягав 100000 прим. Однак наприкінці весни 1994 року часопис припинив своє існування.
IV. Міжрегіональний блок реформ. (МБР)Ідея створення МБР - партії ліберальної інтелігенції, підприємців, бізнесменів, - тісно пов’язана з невдалими спробами відомого політика В.Гриньова перетворити на подібну партію об’єднання «Нова Україна». Такі намагання висловлювались ним вже у 1993 р., коли «НУ» готувалась до виборів. «Спроба Гриньова ініціювати «згори» цілу низку партій цивілізованого типу - соціал-демократичну, ліберально-демократичну, Конституційно-демократичну, - об’єднавши їх з Партією демократичного відродження України у рямцях «Нової України», дала поштовх для створення центристського ядра в українському політичному спектрі. Але, з огляду на різні обставини, згадані партії не стали такими. Найбільш слабкою виявилась ліберально-демократична гілка, яка згідно ідеї, повинна була стати душею об’єднання» 1).
Наприкінці літа 1993 р. В.Гриньов запропонував «Новій Україні» реорганізуватись у партію. Але Велика Рада «НУ» не підтримала цього лідера. В цей же час відбувається зближення В.Гриньова з головою Української спілки промисловців і підприємців Л.Кучмою. У кінці жовтня 1993 р. вони підписують заяву про створення «Міжрегіонального блоку реформ». Зблизило колишнього прем’єра України з колишнім заступником Голови Верховної Ради України розуміння великої ролі регіонів, директорату та промисловців.
Ідеологія МБР сформульована як ліберально-демократична, хоча В.Гриньов не відмовляється від певних моментів соціал-демократії. Проте, зазначимо, вирішальну роль у формуванні ідеології МБР відіграють доволі суперечливі ідеї самого В.Гриньова, який завжди відзначався своїм космополітизмом і великою симпатією до Росії.
«Так, МБР - це партія, що має чіткий, однозначний соціальний орієнтир - створення суспільства, в якому б більша частина капіталу в державі безпосередньо належать її громадянам. Переконані: той, хто сам заробив гроші, використає їх з більшою ефективністю, ніж той, хто використовує від імені держави. Хазяїн, на відміну від чиновника, у себе не краде. Так, ми вважаємо, що головною метою діяльності держави є турбота про громадян держави ... Ми дійсно хочемо, щоб кожний, незалежно від національності, мови і віросповідання, почував себе у своїй країні вільно, комфортно й захищено... Так, ми - партія людей здорового глузду, партія тих, у кого голова не тільки для капелюха, й руки, що ростуть звідки треба. Ми - партія тих, хто розраховує тільки на себе і не просить благостіню у того, хто раніше пограбував його податками...”.
Головну ставку В.Гриньов робить на необхідність реформ. У партійних виданнях його нерідко порівнюють з «батьком» польської шокової терапії в економіці Лєшеком Бальцеровичем, який одним з перших висунув ідею створення «партії реформ». «Досить плекати ілюзії, ніби суспільство не треба переконувати у необхідності непопулярних «шокових» заходів й запевняти всіх, що нема кому взяти на себе відповідальність за реформи» - заявив В.Гриньов після своєї відставки з посади заступника Голови ВР. За ідеєю В.Гриньова, партією, котра «візьме відповідальність» за реформи, і мала стали МБР. Але те, що ліберальні ідеї МБР не знаходять відгуку серед населення, підтвердили вибори до Верховної Ради України у 1994 р.
МБР до виборів підійшов підготованим і матеріально, і морально. В пресі створювався позитивний імідж політичного дуету Л.Кучми-В.Гриньова, що були готові взяти весь тягар проведення реформ в Україні на себе. У березні-квітні 1994 р. обидва претенденти були обрані народними депутатами. У травні 1994 р. Верховна Рада не визнала повноважень В.Гриньова. Але сам блок провів виборчу кампанію не успішно. Замість очікуваних 40-50 мандатів МБР вдалося вибороти лише 15. Погодимось з думкою оглядачів, що стверджували після виборів 1994 р.: «Після поразки на виборах МБР навряд чи зможе стати міцним форпостом центризму. Це зумовлено:
1) Аморфністю самого блоку. Він створювався як об’єднання перш за все вже зареєстрованих кандидатів у депутати. Програма і організаційна структура його були зроблені під лідерів, перш за все - Л.Кучму. Український союз промисловців і підприємців, хоча морально і матеріально підтримав політичні амбіції свого лідера, проте залишився поза МБР. Багатьох членів УСПП не надихало стати закланцями у майбутній боротьбі за президентське крісло.
2) Сама соціально-економічна ситуація в Україні, різке майнове розшарування не сприяло і не сприятиме створенню міцного підґрунтя у суспільстві для будь-яких сталих центристських формувань.
3) Намагання створити широкий центристський блок було сприйняте як політична загроза у середовищі політиків і партій, що самі претендують на уособлення ідеї центризму ( І.Плющ, Рух, УРП та ін.). До того ж і на лівому фланзі з пересторогою сприйняли МБР, цілком слушно прогнозуючи, що найбільший відтік кадрів у його бік може статися саме зліва.