Партійно-політичний спектр сучасної України. Центристські партії
У липні 1993 року у полтаві відбулось засідання великої ради “Нової України”, де В.Гриньов запропонував створити в об’єднанні міцну та дієву партію “Нова Україна”, практично повторивши і підтримавши думку В.Філенка, яку він висловив на IV З’їзді ПДВУ. ПДВУ повністю підтримала цю пропозицію, а СДПУ схилялась до того з певними поправками. ЛДПУ і КДП вчинили спротив спробі зібрати усі сили у великий партійний кулак.
Зібратися у “єдиний кулак” новоукраїнцям не вдалось, В.Гриньов створив разом з Л.Кучмою Міжрегіональний блок реформ (МБР). На виборах 1994 р. до ВР ПДВУ провела депутатами 4 своїх членів. Перебуваючи після виборів у кризі, ПДВУ і “Нова Україна” шукали виходу з цієї ситуації, бо багато оглядачів прогнозували занепад обох організацій, особливо після відходу МБР.
28 січня 1995 року на спільному засіданні керівних органів Трудового конгресу України і Партії демократичного відродження України було створено політичний блок ТКУ-ПДВУ.
В кінці червня у Києві відбувся IV З’їзд “Нової України”, де головну роль відігравав блок ТКУ-ПДВУ. На з’їзді відбулась корекція програми об’єднання. З’їзд показав, що об’єднання виступає за унітарну децентралізовану державу і двопалатний парламент.
Вирішена була і мовна проблема. Об’єднання визнає за українською мовою, статус мови міжнародної і засобу офіційного державного спілкування. Об’єднання підкреслюючи свою причетність до Президента, зайняло дуже лояльну позицію до виконавчої влади.
До IV з’їзду “Нової України” від об’єднання відійшли практично усі малі партії, залишились тільки ліберальні-демократи. На з’їзді з приводу ЛДПУ відбувся навіть скандал, бо за традицією до керівних структур “Нової України” обирали лідерів партій-членів об’єднання. Але під час виборів В.Філенко запротестував проти обрання В.Климчука, лідера ЛДПУ, до керівних структур. На Голову об’єднання обрали відомого політика, мера Харкова, Е. Кушнерьова. Заступниками було обрано А.Матвієнка та В.Філенка. З’їзд також наголосив, що об’єднання стоїть на позиціях соціал-ліберальної демократії 5).
Керівні органи ПДВУ поділяються на повноправні (збори, конференції, з’їзди) і функціональні (всі інші керівні органи). На вищому рівні ПДВУ керівними органами є Координаційна Рада (КР) і Арбітражно-ревізійна комісія, а також Наукова і Редакційно-видавнича колегія. Організують роботу партії КР, Презизидія і Секретаріат. Голова Президії є одночасно головою КР.
III. Українська Партія солідарності і соціальної справедливості (УПССС)
УПССС - один з небагатьох феноменів української політики. Партія, що виникла як лідерська, вона зникла так несподівано, як і з’явилася.
Лідером УПССС є голова концерну “Едланд” Едуард Лашутін. Йому належать десятки підприємств від Казахстану й Таджикістану, Росії, України й Болгарії аж до Австрії та Словаччини.
Майже 20 років тому Лашутін виїхав до Австрії, не втрачаючи при цьому радянського громадянства, і став там власником австрійської корпорації “Едланд”.
Перші його інерв’ю в українській пресі з’явились в 1988-1989 рр. Згодом ім’я Лашутіна все частіше виникає на сторінках преси - спочатку як ділової людини, пізніше з ухилом у суспільно-політичне життя. Феномен “мільйонера-інтелігента” вражає контрастами. “Різнобічність діяльності надзвичайна: ділова людина в чисто західному стилі і щира українська душа, холодний банкір і романтик-поет, президент міжнародної виробничої корпорації і суспільно-політичний діяч” 1).
Звичайно, така людина не змогла зневажити політику. Тим більше, грунт для цього був готовий. Тому, починаючи з весни 1993 р., ведеться масовий наступ на засоби масової інформації, рекламування Лашутіна як спеціаліста з світовим ім»ям. Припускалося навіть, що Е.Лашутін буде висувати свою кандидатуру на президентських виборах.
У вересні 1993 р. засновується часопис “Край”, який можна було передплатити безкоштовно. Це дозволило розширити коло своїх прихильників.
Восени 1993 р. засновується Ураїнська Партія Солідарності і Соціальної Справедливості.