Партійно-політичний спектр сучасної України. Центристські партії

Висуваючи популістські гасла, УПССС здобула прихильність певної частини міського населення Центральної України, особливо інженерно-технічних працівників. За корокий час партія увійшла як досить поважна сила в українську політику.В меморандумі УПССС Лашутін писав: “Ми заликаємо до термінового припинення будь-яких експериментів над суспільством, які приносять народові біду і горе... Україні з її структурою народного господарства необхідна власна, самобутня, без ілюзій програма-синтез, котра базується на визнанні реальностей, успадкованих від імперії, котра передбачає пріоритети у розвитку національної економіки і органічно поєднує ініціативу народу з ініціативою у державному, тобто загальнонародному секторі промисловості та сільського господарства” 2).

УПССС визначила себе як ліберальну партію: “більше свободи і менше держави - свобода кожного межує зі свободою іншого; зменшення вручання і адміністрування держави в процеси виробництва і реалізації продукції - ії роль в цьому має зводитись до створення сприятливого клімату для підприємництва, незалежно від форм власності” 3). Також “солідаристи” вимагають розширення прав місцевих органів влади з метою уникнення глобалізації помилок управління - кожна громада має право обирати для себе форму взаємин і ведення господарства: концентрація влади в одних руках - перший крок до диктатури.

“Позиція УПССС в питанні конституційних прав Президента України, - пише Лашутін, - орієнтована на його представницькі функції. Буде спокійніше, якщо Президент буде грати роль блюстителя Конституції та репрезентувати державу” 4).

Таке ставлення до виконавчої влади та інституту президентства пояснюється подіями в Москві у жовтні 1993 р., коли Президент Єльцин розстріляв з танків російський Парламент. З цього приводу партія опублікувала звернення, де, зокрема, зазначається: ”Демократичний шлях розвитку України обраний її народом і ігнорувати це ніхто не має права. Вважаємо неприпустимим нехтування конституційним правом Верховної Ради на законодавчу владу, непідконтрольність і непідзвітність їй виконавчої влади, хаос у визначенні прав на достовірну інформацію з будь-яких питань життя країни” 5).

Цікавою є політична програма УПССС. Щоб прихилити до себе профспілки, їм пропонується провідна роль в ”роздаванні “всенародного” майна своєму народові”. Державним підприємствам - нова роль держави. При посиленні контрольної ролі виконавчої влади за фінансовими результатами господарської діяльності держпідприємств - лібералізується порядок і розширюються права керівників у формуванні виробничих програм, умов оплати праці, збуту продукції тощо.

В приватному секторі державі відводиться зовсім інша роль - податкова і кредитна політика мають стимулювати особисту ініціативу по створенню виробничих потужностей, паралельних державним, реінвестицію прибутку в нове виробництво, звільнення від податків на прибуток на період стабілізації фермерських господарств, дрібних підприємців, роздрібних торгівців 6).

В аграрному секторі УПССС пропонує таку соціальну справедливість, “де б кожна людина, кожний соціальний прошарок чи група людей були кровно зацікавлені у відродженні села, в його багатстві і добробуті, щоб дім селянина був гарним і чистим, його діти мали всі можливості для вибору свого життєвого шляху” 7).

Соціальний захист розглядався “солідаристами” як “допомога і захист, за винятком пенсіонерів та інвалідів, покликаний стимулювати решту громадян до активізації і швидкого повернення до повноцінного життя, творчих процесів”. Цілком у дусі програми консерваторів у США чи Великобританії, але аж ніяк не партії “соціальної справедливості”. Ці парадокси в політичній програмі, вже не згадуючи про ідеологію, яка повністю відсутня, не сприяли подальшому становленню УПССС в багатопартійній системі України. Тому після поразки на виборах до Верховної Ради Лашутін поїхав за кордон, і на цьому діяльність партії призупинилася.

Чи буде відроджено її діяльність, чи ні - покаже час, а точніше майбутні вибори.

Основою партії є місцеві осередки, які сворюються за територіальною ознакою, місцем проживання членів партії, в трудових колективах недержавних підприємств і організацій. Насправді ж структура партії зовсім не розбудована.

Вищий керівний орган - з’їзд, який обирає строком на 2 роки: Координаційну Раду (КР), контрольно-ревізійну, фінансову та інші комісії. КР обирає строком на 2 роки Президію КР, голову КР (співголів) і його заступників, Секретаріат, редакторів засобів масової інформації партії і директора науково-теоретичного центру партії.