Філософія історії
Н.Гартман вирізняв три групии проблем щодо історії як філософської проблеми ,а саме :
1.З джерел ми знаємо історичний процес тільки частково .Як він відбувається загалом ? Яка його тенденція , якщо простежити її від сучасності до майбутнього ?Чи є в ньому мета , яка його спрямовує ? Або принаймні закони ,що в ньому діють ?2.Наше знання про історичне минуле не тільки має білі плями – воно також неадекватне , містить в собі передсуди й просто помилки . Якогю мусить бути робота історичного пізнання ,якщо воно претендує на наукову значущість ?
3.Наше власне життя з його пізнанням вбудоване в історію .Ми знаємо її наївним чином лише в її безпосередності ,маємо її форми за абсолютні , і лише себе – за об’єхктивних суддів . Але яким чином ми самі , включно з нашим історичним розумінням ,зумовлені історично ?Як оптично побудована наша власна історичність ?І як ми як ті , хто пізнає й розуміє ,виходимо за межі власної історичної зумовленості .
Якщо говорити про відмінність філософії історії та соціології ,то це перш за все відмінність двох типів знання .Соціологія – це галузь наукового знання . Усі ж варіанти філософії історії суто науковими не були й не могли бути . Вони містили умоспоглядальні припущення про цілісність і смисл історичного процесу ,включали різні елементи телеології та уявлення про належне .
3.РОЗДІЛ 2.ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ ЯК ГАЛУЗЬ ПІЗНАННЯ
3.1ОБЄ’КТ І ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ ЯК ГАЛУЗІ ПІЗНАННЯ
Філософія історії , будучи за своїм характером формою світоглядного осмислення історичної дійсності ,все ж не редукується до філософсько-історичного світогляду .Адже вона може поставати і в інституалізованому вигляді , а в цьому разі світогляд як певний стан світомості людей виступає лише одним із компонентів філософії історії що є соціальним інститутом .
Історична дійсність як об’єкт філософського дослідження –утворення складне й багатогранне ,Вона не тільки твориться ,а й інтериоризується кожним з нас ,формуючи внутрішній ,духовний світ особистості .
Цілком закономірно ,що термін «історія» багатозначний , полісемантичний .Ці чисельні значення за спеціального ,фахового вивчення певним чином «селекціонуються й групуються .Наприклад, відомий російський учений Єщо працює в царині філософії історії ,Арсеній Гулига виділяє принаймні шість значень цього терміна : історія як оповідь ; історія як несподівана і ,зазвичай ,не дуже приємна подія ; історія як процес розвитку загалом ; історія як процес перебігу змін у житті суспільства ;історія як минуле ;історія як наука .
«Історія як оповідь та історія як подія-вживаються переважно у повсякденному контексті , оскільки як доречно зауважує Гулига - той ,хто вигадує історії ,ще не історик , так само ,як той ,хто раз у раз потрапляє в історію ,не стає від цього видатною історичною особою .
Історія як процес розвитку загалом –це історія як процес будь-якого ,природного ,суспільного ,душевного чи духовного розвитку взагалі .
Історія як процес розвитку суспільства –це історія як сфера природи вже з наявністю цінностей ,що відсутні у природі ,оскільки самого критерію індивідуалізації для виокремлення царини історичног7о виявляється замало .
Історія як минуле – під історією розуміється вся сукупність подій ,процесів ,людських діянь ,взаємин ,сподівань ,які для сучасного людства залишилися –ближче до сучасності чи глибше ,далі в мороку віків ,пройдених людським родом давним -давно – але ,в будь-якому разі позаду .
Історія як галузь знань – це дуже складне ,нелінійне ,поліцентричне утворення ,не векторизованого однобічного лише на наукове чи поза наукове знання про минуле ,або ж на той чи інший моноцентризм – європо- , євразіо- ,африкоцентризм тощо у вивченні минулого .»
3.1.1.Гегель про об’єкт і предмет філософії історії .
Таким чином , об’єктом філософії історії ,який є водночас об’єктом і нефілософської ,спеціально-наукової історії ,постає у Гегеля всесвітня