Філософія історії

Категорія «смисл історії» через її належність до філософії історії містить і поняття про специфіку та особливості розвитку складного співвідношення різних систем смислів та систем смислів та цінностей ,що відбивають позитивність або ж негативність змін у розвитку людської цивілізації .

Поняття «смисл історії» має й численні історико-філософські виміри . Процес форму4вання змісту поняття має історичний характер і відтворює всю складність розвитку розуміння людством специфіки історичного процесу.

До чинників , що історично формують розуміння змісту цього поняттяі , належать :

•Взаємозалежність часу та простору в свідомості особи ;

•Активність суб’єкта соціальної дії ;

•Означення вільного спрямування діяльності такого суб’єкта ;

•Константність моральних імперативів у взаємозалежності духовного світу індивіда за світом природи та соціуму ;

•Означення процесу само здійснення індивідом «родового єства»;

•Соціально-економічний стан цивілізації ;

•Сучасна специфіка взаємозалежності «індивід – суспільство – історія» та багато інших .

Усвідомлюванні чи неусвідомлюванні ідеї про смисл історії , її рушійні сили та спрямованість безпосередньо впливають на світоглядні уявлення про смисл буття народу , його дродю та існування особистості .Смислоісторичні образи посідають значне місце в структурі всіх типів суспільних світоглядів .Залежно від бачення образу історії та її смислу формується певний тип світогляду , який домінує в тому чи тому суспільстві.

Філософія розв’язує світоглядні проблеми теоретичними способами , обґрунтовує свої засновки та висновки . У поглядах того чи іншого мислителя на історію , її смисл дістають своє втілення загально філософські позиції . Створюючи теоретичну модель історії , в якій дається тлумачення самої природи історичного , спрямованості ходи історії , та виявляючи природу історичної доконечності та причиновості , філософія історії розв’язує питання про межі й можливості втручання людини в плин історії , а отже , обґрунтовує розгорнуту відповідь щодо мети та смислу історії .Філософський світогляд у його головних різновидах найбільш адекватно репрезентує метафізичний вимір історії (Мануїл Кант)або її розум (Микола Бердяєв), пропонуючи варіанти відповідей на поза емпіричні питання історіософії . Засаднича функція цих відповідей – бути орієнтирами особистісного вибору в «граничних ситуаціях» , в умовах «виклику» , «позбавлення домівки».

Смислоісторичні елементи суспільного світогляду трансформуються в особистісні орієнтири під впливом емпіричних та поза емпіричних (метафізичних)чинників «граничних ситуацій».Емпіричні фактори ситуації спонукають до пошуку нових метафізичних підстав буття , спричиняючи дисгармонію внутрішнього світру особи , дискомфорт світовідчуття , пов’язаний із втратою засадничихцінностей та сенсу власного буття . Вибір напрямків , мети й емпіричних способів виходу з «граничної ситуації» виявляється зумовленим вибором вищого порядку – вибором тих чи інших відомих протягом століть варіантів відповідей на метафізичні запитання ,які складають світоглядний контекст ситуації . Всі ці відповіді імпліцитно містяться у засадничих уявленнях прол смисл історії взагалі .

Трой чи інший тип бачення смислу історичного процесу майже без винятків корелюється з образом часу , оцінкою його модусів (минулого , теперішнього ,майбутнього ) , з уявленням про форму плину історії (кругообіг7 , процес , регрес ) . Так , регреситські уявлення античності (Гесіод , Платон та ін. ) співвідносяться з психологічно-особистісним тяжінням мислителів до минулого як чогось вищого , бажанішого , ніж теперішнє та майбутнє . Історія набуває характеру регристського кругообігу . Смисл історії реалізується в особистісно значущій концепції переселення індивідуальних людських душ , їх кругообігу в світі .