Філософія історії

Реальний перебіг процесів як самого суспільного життя та його осягнення і справді довів недолугість, проте не філософії історії, а подібного однобічного її розуміння.

У контексті західноєвропейської культури з другої половини 18ст. розпочинається поступова, але кардинальна трансорформація у різних галузях пізнання.Якщо досі означені галузі знань вичерпувалися емпіричними узагальненнями,то далі відбувається їх найінтенсивніша теоретизація .Відмітною ознакою останньої стало ,зокрема ,те ,що теоретична побудова пізнання у тій або іншій галузі визначалась як “філософія” цієї галузі.Європейська наука того часу переповнена найрізноманітнішими “філософіями”від “філософії природи “,”філософі ботаніки “,”філософії зоології” та “філософії математики” до “філософії духу”, ”філософії права “,”філософії мистецтва” й “філософії релігії”.

Не залишалися осторонь і сфера історичного пізнання.. Саме тоді й запроваджено Вольтером термін «філософії історії».Проте ,як і у випадках стосовно «філософії ботаніки»,»філософії мистецтва» чи «філософії права»,тогочасна філософія історії являла лак собою синкретичну системну конструкцію, котра становила собою не тільки й навіть не стільки філософське осмислення історії ,скільки історичну теорію ,однак ще досі абстрактну ,таку в якій ще не з’ясовані реальні історичні закономірності ,тенденції та структури замінювалися суто умоглядними ,спекулятивними конструкціями.

Отака філософія історії й справді на середину 19ст. виявила свою принципову обмеженість та безперспективність. Та це аж ніяк не означає, що безперспективною стала філософія історії взагалі. Традиціійна ,спекулятивна філософія історії відійшла у минуле тому ,що внаслідок подальшого поступу людського пізнання вона розгалузилася .З одного боку ,формується фундаментальна ,загальна теорія історії як суто наукова дисципліна ,з другого –філософія історії постає вже не в традиційному розумінні синкретичної теоретичної побудови розумінні синкретичної теоретичної побудови,а як одна з рівноправних галузей сучасного власне філософського знання .Виконуючи таку функцію ,філософія історії не лише не припиняє свого існування ,а стає дієвою і повноцінною поряд із виникненням всезагальної наукової історичної теорії.І насамперед тому ,що філософія історії принципово не може бути редукована до науки ,вона відрізняється від останньої філософським ,а не спеціальним науковим підходом до історичного процесу.Прагнучи здійснити таку редукцію ,прибічники марксизму радянського зразка зробили погану послугу філософії історії ,загальмувавши її розвиток у нашій країні на три чверті століття.

Предметом філософії історії являється історичний вимір буття людини. Об’єктом філософського світогляду стає той чи інший сегмент історичного життя людства або ж всесвітня історія загалом .Особливу сферу створює філософське вивчення граней , можливостей і способів історичного пізнання в його різних видах , перш всього вивчення науково-історіографічного і і філософського ж пізнання історії .

2.РОЗДІЛ 1.СУТНІСТЬ ТА ЗАВДАННЯ ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ

2.1Філософія історії :поняття , напрямки зміст і реальність .Одним із першочергових і найважливіших завдань вихідного етапу вивчення філософії історії є з’ясування своєрідності власне філософського осягнення історичної дійсності у найзагальнішому його визначенні ,а також місця філософії історії у системі світоглядних форм осмислення історичної реальності людиною .

Філософія історії формується на стиску філософії та історії ,що обумовлює двозначність поняття . З одного боку , вона є незаперечною і повноправною складовою частиною системи філософського знання , з іншого – філософія історії на таких само вагомих підставах уходить до числа форм історичного пізнання і є у певному розумінні найпохилішою з усіх теоретичних дисциплін історичного плану . Зміст ,структура і функції філософії історії істотно модифікувалася на різних етапах її розвитку .

Термін «філософія історії» виник досить пізно ,його сформулював і запровадив у науковий обіг французький філософ-просвітник ,відомий в історії світової філософської думки і культури людства взагалі під іменем Вольтер. (Зокрема ,одна з його історичних праць ,датована 1765р.,називається «Філософія історії»)

Варто відразу ж зробити два застереження . По-перше , сам Вольтер у поняття «філософія історії» вкладав зовсім інший зміст , ніж представники сучасної філософії історії , Він тлумачив цей термін відповідно до умов свого часу та тодішнього рівня розвитку історичного пізнання а отже ,значно вужче ,ніж його наступники .Під філософією історії Вольтер розумів лише наукову теорію історії , критичне переосмислення різноманітних ,часто-густо не лише не перевірених , а й загалом напівлегендарних чи й відверто міфічних відромостей і переказів .Але вже досить швидко значення цього терміна істотно трансформувалося .