Альтернативні тести з Філософії

166. Неоплатоніки - 3 ст. н.е. – Італія - Плотін, Порфирії, ямвліх, амелій - Єдине в усій повноті його буття, світ — еманація (випромінювання) єдиного, внаслідок чого послідовно виникають розум, світова душа і природа; мета життя як звільнення від усього тілесного; визнання найвищого буття як творчого начала.

VІ. Тест “Філософські школи” (167-173)

167. Стоїкі - 3 ст. до н.е. - Греція, Афіни - Зенон із Кітіона (Засновник.), Хрисіпп, Посидоній, Епіктет, Аврелій - Етика, натурфілософія, логіка, вчення про пасивне начало - все проникаючи логос, або бог; про 4 першоелементи світу: землю, воду, повітря, вогонь; про мету життя у згоді з природою; про логос як закон існування світу і долю людини, яку не можна змінити, а слід приймати покірно і безпристрасно як необхідність.

168. Олександрійська школа - 1ст. до н.е. - 6 н.е. - Єгипет, м. Олександрія - Оріген, Климент, філон, амоній - Синтез еллінської культури і християнської віри; теорія 3 мислі біблії: тілесний, душевний-духовний; проблема боголюдини.

169. Номіналісти - 12 ст. н.е. - Франція, Англія - Госцелін, дуне скот оккам - Визнання одиничного як реально існуючого і проголошення універсалі як таких, що не мають реального буття, а є лише номенами класів в однорідних предметів.

170. Реалісти. - 12-13ст. н.е. - Франція, Англія, Італія - Ансельм кентерберійській, Фома Аквінський, Гільом із шампо, ерігуена - Проголошення вслід за Платаном загальних понять, як існуючих реально і до речей.

171. Києво-Могилянська академія - 1632р. - Україна, Київ - Гізель, козачинський, Сковорода, Могила, Прокопович - Натурфілософська проблематика, природа людини, мета і сенс її життя, риторика, логіка метафізика, вчення про державу та її роль у суспільстві.

172. Львівсько-Варшавська школа - 20-ті роки 20-ого ст. - Україна, Польща - Твардовський, тарський, котарбинський, Лукашевич - Утвердження раціоналізму за допомогою апарату математичної логіки, заперечення ірраціоналізму, дослідження логіки наукового міркування, ґрунтовна розробка проблем математик. Логіки, методології дедуктивних наук, логічної семантики.

173. Віденський гурток - 20-ті роки 20-ого ст. - Австрія, Відень - Шлік, гьодель, карнап, нейрат, франк - Намагання побудувати філософію на строго логічній і науковій основі; принцип —верифікації як засіб відокремлення наукових висловлювань від не наукових.

VІ. Тест “Філософські школи” (174-180)

174. Нім. Класична. школа - 15-19ст. - Німеччина. - Кант, фіхте, Гегель, Шеллінг, Фейєрбах - Проблеми гносеології, активна роль суб'єкта в пізнанні, категоричний імператив; єдність мислення і буття, їх тотожність, діалектика як всезагальний метод пізнання і принцип розвитку, людина як основний предмет філософії, спроба створити нову релігію як мораль нового суспільства.

175. Франкфуртська школа варіант ”неомарксизму” - 30-40 рр. 20ст. – Німеччина - Хоркхаймер, Маркузе, Фромм, Адорно Хбермаз - "критична теорія суспільства", поєднання критики Марксом бурж. Культури з гегельянством і фрейдизмом, ґрунтовна розробка проблеми відчуження, проблема масової культури і масового суспільства, формування принципів заперечної діалектики"

176. Школа психоаналізу Філософський психологізм - Кінець 19-поч.20ст – Австрія – Фрейд (засновник) , Юнг - Проблема без свідомого: я, воно, Над-я, "комплекс і Едіпа". лібідо виявлення основ людського буття і психіки.

177. Герменевтика - 19ст. – Німеччина – Шлейєрмахер (засн.), Дільтей, Гайдеггер, Гадамер - Вживання в текст щоб його зрозуміли так, як його розумів сам автор; реконструкція Духа минулих епох (Дільтей); герменевтика як функція онтології, проблема розуміння (гадамер).

178. Екзистенціалізм матеріалістичний (Камю, Сартр) ідеалістичний (Ясперс, Марсель, Тиліліх) - 20ст. - Німеччина, Франція - Ясперс, Гайдеггер, Камю, Сартр, Марсель, Бердяєв - екзистенція, "Тут-буття", межова ситуація, вибір, відповідальність, суще, буття, ніщо, почуття вини, страху.179. Український романтизм ідеалізм - 19ст. – Україна - Котляревський, Максимович, Шашкевич, Гоголь - "народна душа". Внутрішнє знання і єдність предмета, зведення знання до загального начала та розвиток їх струнку систему (Максимович.) Мова як найважливіший елемент національної свідомості і самобутності, ідеальний та ірраціональний характер творчості. (Шашкевч.) Очищення і піднесення людської душі до добра, зло і брехня притаманні самому життю, тому соціальні зміни їх не викоренять до того часу, коли не зміниться сама душа людини (Гоголь.)