Виховання учнів у науковій літературі

Самої смерті прагну, Більше вже нічого.

(Обертається до залу).

Згадайте, друзі, - ви, котрі мене любили, -

Що я без щастя – долі у житті сьомуНічого доброго зробити немала сили.

Кінця бажайте безталанню моєму,

Бо вже коли я тут недолі досить маю,

Хай буду я щаслива там, у іншім краю!

(Леся плаче, схиливши голову. Потім піднімав голову. Музика затихає).

Леся.

Прилинь до мене, чарівнице мила,

І запалай зорею наді мною,

Нехай на мене промінь твій впаде,

Бо знов перемогла мене ворожа сила,

Знов подолала, я не маю сил до бою.

(З`являється Муза у вінку і з книжкою у руці).

Муза.

Ти, дівчино, життям розбита, грай!

Грай на оцих, людьми розбитих струнах.

Дей же так гармонії осягнеш,

Її ж було в твоїм житті так мало…

О, не вважай, що криком, а не співом,

Акорди перші залунають. Грай! (Дає їй книжку).

Адже й твоє життя так починалось.

Де ж потім ти взяла ті ніжні тони,

Що навіть злих людей до тебе привертали?