Оповідання Володимира Винниченка для дітей та методика їх вивчення на уроках позакласного читання та в позаурочний час.

Малював він тоді пейзажі, вишукуючи сполучення фарб, спрощуючи складний, детальний південно-французький краєвид. Цей своєрідний підхід до натури давав виразну індивідуальність його малюнкам. Найкращі пейзажі того часу цікаво скомпоновані; з різними обробленими малярськими планами не поступаються кращим малярам школи “Еколь-де-Парі”. У 1935 році Вин-ниченко подарував Глущенкові свій етюдний альбом, у якому було півтора десятки малюнків аквареллю і тушшю. Дивом цей альбом зберігся о наших років. Акварельні та олійні пейзажі, портрети, натюрморти й графічні компо-зиції Винниченка експонувалися свого часу у Франції та за її межами. Були вони належно оцінені паризькою критикою і здобули визнання таких видат-них художників, як Анрі Сіньяк, Пабло Пікассо, Леже. З кожним роком успі-хи Винниченка в малюванні були помітнішими, спокійнішою стає палітра, сполучення фарб, виразнішим – індивідуальний стиль.

Велике досягнення Винниченка – його натюрморт. Літературозна-вець Сергій Гальченко відзначає чудову скомпонованість, витончені поєд-нання фарб, малярську щирість автора у натюрмортах.

Мистецтвознавця М. Келлер у творчості Винниченка вразило надзви-чайне багатство фарб. Його пейзажі, квіти, інтер’єри “пройняті світлом і не-наче прозорі... його червоні та жовті тони мають безліч відтінків і заглиблю-ються та збагачуються контрастовими плямами рідких, темних тонів. Винни-ченко закоханий у фарби. Він бавиться ними, як дорогоцінним камінням і знаходить з надзвичайною легкістю дедалі нові кольорові багатства... Зако-ханість у природу, повага і “чесність” до всякої малярської теми, свіжість та щирість сприймання моделі – все це надає творчості Винниченка неповтор-ної краси”.

Учитель. Кажуть, що талант Винниченка у всьому був непересічним. Він прагнув завжди бути самим собою, нікого не наслідувати, виражати своїх почуття “особистими фарбами і формою”. І саме це, мабуть, дало змогу уявити світові нову форму мистецької діяльності.Письменник помер у Франції 6 березня 1951 року. Залишилися не здійсненими мрії написати роман “Хмельниччина”, “Хроніку українського відродження”, 10-томний “Роман мого життя”. Винниченко прагнув, як про це свідчить написані ним твори, щоб люди жили в гармонії, без війн і катаст-роф, прагнув витворити і подати в різноманітних формах новий соціально-філософський світогляд (він називав його конкордизмом).

Письменник важко працював, часто знав матеріальну скруту, жив да-леко від рідної України, але творив для неї, для її майбутнього... Творив і свято вірив у відродження української нації.

Нині Винниченко широко і глибоко входить у культурне сьогодення незалежної України. Його твори пробуджують національну свідомість. Полі-тик, письменник, художник, він ще має розкритися рідному народові різно-барвними гранями свого великого таланту.

ВИСНОВКИ

Постать Володимира Винниченка, на диво складна й суперечлива, зажди привертала до себе пильну увагу, навколо неї точилися суперечки, од-ні беззастережно приймали, інші – відкидали, а ще треті прагнули постави-тись до його діяльності з урахуванням усіх складностей тої тривалої доби, коли він жив і творив.

Звичайно, не можна розмежовувати Винниченка - політика і Винни-ченка –письменника, але варто розуміти, що як каже визначний митець, Вин-ниченко в красному письменстві йшов шляхом послідовного служіння реалі-змові і, маючи необхідний талант, поставив своє ім’я в перший шерег найви-датніших письменників України першої половини ХХ століття.

Про Володимира Винниченка вже сказано й написано багато та вод-ночас недостатньо, щоб пізнати й осягнути розумом і серцем весь його твор-чий доробок.

Нам, вихованим на “потрібній і зрозумілій” трудящим масам літера-турі”, зараз не досить орієнтуватися у творчій спадщині “відкритого” пись-менника: сьогодні необхідне опрацювання і всебічне вивчення діяльності Винниченка як літератора, політика, філософа.

У першій третині двадцятого століття Винниченко стає одним із най-популярніших письменників не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Та замість лаврів життя приготувало для Винниченка терновий вінок. Його твори перестають видавати, забивають ними полиці спец фондів, а час-то й просто знищують.