Оповідання Володимира Винниченка для дітей та методика їх вивчення на уроках позакласного читання та в позаурочний час.

Оповідання закінчується якимись на диво страшними своєю буденні-стю словами про смерть Федька: “на кладовище йшли хлопці зо всіх сусідніх вулиць. Спірка, Стьопа і Гаврик плакали навзрид.” Як бачимо, жодної авто-рської оцінки. Оце і є найвища майстерність в зображенні людської психоло-гії. Так само майстерно через економні художні засоби постають й інші під-літки в оповіданні, передусім Толя. Думки цієї “благородної”, як сказано, ди-тини, далеко не благородні: “Мурло репане”, “його папа багатий от і все”; Толі хотілося б, щоб усі з Федька сміялися. Раннє і, мабуть, остаточно мора-льне спустошення цієї нечесної боягузливої дитини показано в фіналі, коли Толя, не почуваючи й трохи власної провини за смерть Федька, з цікавістю роздивляється його похорон і, перекрутившись на одній нозі, біжить гратися Федьковим чижиком.

Недарма С. Черкасенко у схвальній рецензії на видане оповідання на-зивав Винниченка “чудовим майстром”, який “виявив себе прекрасним гли-боким психологом, як і завше”.

“Федько –халамидник” має велике виховне значення не тільки для ді-тей, а особливо в наші часи жевріння, кволості, занедбаності й обпльовуван-ня цінностей, властивих вдачі героїчній”. [29; 63].

2.2. Методи і прийоми вивчення творів Володимира Винниченка

У центрі уваги сучасної школи має бути людина, її духовний світ, творчі здібності, високі моральні якості. Великий вплив на формування осо-бистості належить книжці.

Основою літературних занять є насамперед читання і вивчення худо-жніх творів. Та виховати школяра допитливим і вдумливим читачем не так просто. Здійснити це можливо за умови, коли інтелектуальне життя школяра проходитиме серед книжок. Все це успішно можна реалізувати на уроках по-закласного читання.

Проблема позакласного читання вважається однією з найважливіших і найяскравіших у сучасній освітній практиці взагалі і методиці читання зок-рема. По-перше, непросто визначити тему і тип уроку; дібрати книжки для читання; по-друге, не завжди вдається організувати читання потрібних текс-тів усіма учнями класу; методично правильно і цікаво.

У молодших класах згідно з літературним матеріалом важко виділити такі типи уроків позакласного читання: тематичні, жанрові, авторські (одного окремого письменника), змішані (комбіновані), інтегровані.

На цих уроках матимуть місце різноманітні види занять з дитячою книжкою: уроки читання-слухання, уроки-подорожі, уроки-диспути, уроки-вікторини, уроки-конкурси, уроки-бесіди (судження), уроки-творчості, уро-ки-ранки тощо.

Такі заняття матимуть не лише іншу структуру, а й спрямованість. Вони мають формувати читача, який з 1 класу самостійно набуватиме необ-хідних знань через “діалог” з автором твору.

У початковій ланці школи значно посилюється увага до естетичної функції художнього слова. Воно має осмислюватися як засіб художнього об-разу. Разом з тим, слово буде розглядатися не ізольовано, а в образній систе-мі твору. Адже уроки-зустрічі з книжкою мають бути уроками роздумів, гли-боких переживань.

Справді, захоплюючись моральною красою персонажів твору, праг-нучи наслідувати їхні вчинки, дитина починає думати про себе, оцінювати свої дії і поведінку. Роздуми над книжкою стають інтелектуальною потре-бою. Окрім того, книжка відкриває перед дитиною навколишній світ, озна-йомлює з різними поняттями, розповідає про нові явища в природі, вчить пі-знавати життя. З книжки починається і самовиховання.Отже, враховуючи все це, вчитель повинен подбати про ретельний добір літературних творів для уроків позакласного читання. Це мають бути книжки високої художньої і пізнавальної цінності, які сформують в учнів здатність до співпереживання, уміння “читати” словесні образи, усвідомлю-вати індивідуальність письменника, вміння отримувати естетичну насолоду від прочитаного тощо.

Прикладом таких творів, на нашу думку, є оповідання Володимира Кириловича Винниченка. З любов’ю, на повну силу свого таланту писав він про дітей, про їхні чисті і високі мрії, добрі помисли серця.