Оповідання Володимира Винниченка для дітей та методика їх вивчення на уроках позакласного читання та в позаурочний час.

Хід уроку.

І. Організація класу.

ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

-Темою нашого сьогоднішнього уроку є оповідання “Федько – халамид-ник”, яке написав Володимир Кирилович Винниченко.

ІІІ. Засвоєння нових знань, умінь і навичок.

-Перед тим, як перейти до розгляду оповідання, я хотіла б дещо розпо-вісти про його автора. (Демонстрація і розгляд портрета Винниченка).

-Високе світле чоло, глибокий, розумний, проникливий погляд – весь обрис свідчить про титанічну натуру, сповнену сили волі, завзяття, енергії і витримки, але водночас, добру і душевну людину. Таким він був у житті. Ді-знаємося про це із спогадів друзів, знайомих: “Чарівна посмішка й ласкавий погляд темно-голубих очей, отінених чорними віями, робили його кремезну постать дуже симпатичною і навівали довір’я до нього.” Постать Винниченка – неординарне явище в історії України. Його творчий доробок складають по-над сотні оповідань, п’єс, сценаріїв, публіцистичних статей, романів. Окрім цього Володимир Винниченко залишив етико-філософську працю, щоденни-кові записи, листування, близько сотні власних картин – пейзажів, натюрмо-ртів, портретів і акварелей. Крім того Винниченко відомий як видатний полі-тичний і громадський діяч.

-Сьогодні ми з вами розглянемо оповідання Володимира Винниченка “Федько – халамидник”.

-Автор відразу, з перших речень оповідання представляє нам Федька.

-Знайдіть і прочитайте в тексті опис Федька.-“Розбишака – халамидник”, “наче біс який сидів у хлопцеві”, “спокій був ворогом” Федька, з ним “він боровся на кожному місці”. Жодна хвилина не проходила без витівок: хлопець лазив по дахах, сидів на воротях, вибивав рогаткою шибки, перекидав діжки з водою, давав прочуханки “закадишним” товаришам, заважав товаришам гратися. “Чуб йому стирчком виліз з-під кар-туза, очі хутко бігають”, “руки в кишені, картуз набакир, іде не поспішає” – оце і весь портрет. Але цього достатньо, щоб уявити колоритну постать ма-ленького бешкетника.

-Уявіть собі, що в пору свого дитинства, за спогадами матері, Володи-мир Винниченко був схожий, на кого б ви думали?

-Так, в дитинстві Винниченко був схожий на Федька – халамидника. Чимось він виділявся з-посеред своїх ровесників. Мав надзвичайно чіпку пам’ять. Рано навчився читати, - сталося це непомітно для його рідних. Су-сідських дітей “тримав… трохи у терорі, бо був дуже сильний для свого віку й вольовий, упертий.” Надзвичайно любив волю, повітря, рух, був гордим, незалежним у вчинках і рішеннях, правдолюбцем. [8; 14]

-Отже, це оповідання можна вважати в якійсь мірі автобіографічним.

-Ми знаємо, що літературні герої обов’язково повинні бути для нас прикладами для наслідування, тобто позитивними. А як же Федько? Ви ска-жете, що Федько має безліч вад і недоліків. Але читаючи оповідання далі, ми можемо з впевненістю сказати, що у нього є чому вчитися не лише дітям, а й дорослим. Наведіть, будь-ласка, приклади, які підтверджують це.

(Учні відшукують відповідні уривки, зокрема: за витівки батько “вихо-вує” малого ременем, а “він і тут не як всі діти поводиться”. Хлопець терпля-че, без слів і прохань, зносить кару, а головне – “якби схотів, то міг би одбре-хатися, але Федько брехати не любить” і “не любить товаришів видавати”.)

-Сам батько поважає свого чесного, принципового і відвертого сина.

-А що ми можемо сказати про Толю? (Учні відповідають, висловлюють свою думку).