Чи люблять Українці говорити компліменти

Ось тому так важливо з дитинства культивувати в людині почуття власної гідності, відчуття певної «собівартості», аби згодом не склався комплекс меншовартості чи неповноцінності. Недарма ж українці ка¬жуть: «Якщо казати людині постійно, що вона свиня, то згодом вона за¬хрюкає». І навпаки, чуючи розумну дозу похвали змалечку («Ти - моло¬дець!», «Ти - розумниця!», «Ти - моя надія і втіха!»), дитина вивищу¬ється не лише тілом, а й духом, виростає особистістю.

Не менш вагомими стануть для неї слова схвалення (якщо для цьо¬го, звичайно, є підстави) із вуст учителів, а згодом - колег по роботі.

Втішаючи, співчуваючи чи схвалюючи когось, варто уникати за¬йменника «я», надаючи перевагу «ти» або «ви»:

- Ви прекрасний майстер! Ви рідкісний фахівець! З тобою так ці¬каво розмовляти! Ти сьогодні чудово виступив! Приємно бачити, як ви посвітлішали, відпочили...

106Таким чином ви підкреслюєте власну увагу й прихильність до спів¬розмовника. Однак займенник «я» цілком можливий у структурі комплі¬менту, побудованого на зіставленні, що посилює міру «таланту» адреса¬та, як-от: «Ти - унікальна й неперевершена господиня, а я, на жаль, не можу цим похвалитися», «У тебе - золоті руки, а мої ні до чого путньо¬го не придатні» (жінка - жінці). До речі, такий своєрідний «антикомплі-мент» спонукає до обміну компліментами. Щоправда, вважають, що жін¬ки (і не лише українські) надто рідко «сиплють компліменти» своїм зна¬йомим, подругам, а тим паче суперницям.

За що хвалять найчастіше? За вчинки, за характер, за зовнішній ви¬гляд, одяг, зачіску (наприклад: «У тебе ангельський характер», «У вас ви¬тончений смак», «У тебе бездоганний вигляд», «У тебе така елегантна сукня», «Тобі так пасує нова зачіска»). Можна похвалити когось із вашої родини чи знайомих, сказати добре слово про дітей (наприклад: «У вас хата - райський куточок», «Галина твоя подруга? Чудова дівчина!», «А ваш Василько - восьме чудо світу: дивовижно мудра дитина»).

Не ввічливо кидати компліменти малознайомим або незнайомим людям. Краще зачекати, зазнайомившись ближче, чи навіть заприязнити¬ся з ними.

Відповідь на комплімент має бути співзвучною змістові. Скориста¬тися можна однією із таких:

- Спасибі! Дякую за комплімент! Це вам тільки так здається (на перебільшену похвалу). О, ні, це не про мене! Спасибі, але ви явно пере¬більшуєте! Дякую, але я цього не заслуговую! Я радий це чути. Мені приємно це почути від вас. Я це саме можу сказати про вас.

Безсумнівним розмаїттям і можливістю вияву індивідуальності ви¬різняються компліменти закоханих, що моделюються на зразок загально¬відомих: «Ти - найкраща у світі», «Кращої за тебе немає у світі».

Хоча комплімент традиційно вважається привілеєм закоханих, пам'ятаймо, що слова похвали, як бальзам, потрібні кожному. Вчімося

говорити їх, якщо хочемо зробити комусь приємне.

(918 слів, за С. Богдан)

Завдання

Варіант І

1. З якої мови запозичила українська слово «комплімент»? а) з латинської; б) з французької; в) з грецької; г) з німецької.

2. Коли найчастіше кажуть компліменти?

а) після привітання; б) в середині розмови;