Принцип мотивованості як складова частина комунікативного методу навчання іноземної мови

В). Особистісні властивості учнів та особистісна індивідуалізація.

Уявляється виправданим і методично доцільним виділити окремий вид індивідуалізації, спеціально призначений для врахування особистісних властивостей учня - особистісну індивідуалізацію.

Під індивідуалізацією навчання іншомовній мовній діяльності слід розуміти співвіднесеність прийомів навчання з особистісними, суб`єктивними і індивідними властивостями кожного учня.

3). Комунікативність пов`язана поняттям функціональності. Це поняття означає, що будь-яка мовна одиниця, і мовна форма виконує в процесі комунікації певні мовні функції. У протилежному випадку мовний вплив був би неможливим. Іншими словами функціональність є найсуттєвіша характерна риса будь-якої мовної одиниці, тобто мовної форми, що використовується в мовленні.

Нажаль, нерідко після курсу навчання можна спостерігати як учні знаючи слова, вміючи утворити ту чи іншу граматичну форму, є не спроможні використати все це в мовленні. Причину слід шукати в стратегії навчання, яка приписує попереднє запам`ятання слів чи затреновані граматичні форми у відриві від виконуваних ними мовних функцій. В результаті цього слово чи форма не асоціюється з мовною задачею (функцією) і тоді при необхідності виконання тої чи іншої функції не пригадується переносу не відбувається.

Третій принцип комунікативного методу навчання говорінню - принцип функціональності.

Даний принцип вперше був сформульований у вітчизняній методиці А.П. Старковим. У своїй роботі він пише: «Принцип функціональності визначає об`єкти навчальної діяльності вчителя і учнів, а також форми і зміст цієї навчальної діяльності. Це може бути сформульовано так: оволодіти тим що функціонує в процесі усної і писемної комунікації, і оволодівати таким чином, як воно функціонує.»

Думається однак, що функціональність - поняття більш широке. Далі хотілось б вказати на ті аспекти роботи, якими «завідує» принцип функціональності.

1) Функціональність і моделювання мовного матеріалу.

Комунікативність передбачає таке розуміння моделювання, як створення моделі системи мовних засобів. Функціонально орієнтований відбір матеріалу повинен тому іти не по лінії вилучення з системи мовних засобів якихось цілих «вузлів», а по лінії вилучення функціонально взаємозамінних форм. Наприклад, у будь якій системі мовних засобів є кілька можливостей висловити, скажімо, таку мовну функцію, як «сумнів». Повний спектр цих можливостей засвоїти в школі неможливо і непотрібно. Але вилучити цей «вузол» із спілкування не можна: учень повинен вміти висловити сумнів хоча б одним способом.

2) Функціональність і мовні одиниці для навчання говорінню. Функціональність передбачає опору не на систему мови, а на систему мовних засобів, яка функціонує в процесі спілкування. Тому важливо виділити мовні одиниці, що підлягають засвоєнню і відмежувати їх від одиниць мови.Мовні одиниці відрізняються від одиниць мови наявністю мовної функції, що виявляється в логічному наголосі як способі вираження актуального розчленування і в інтонації. Функція мовної одиниці - це та комунікативна задача, яку мовник вирішує з її допомогою.

3. Функціональність при відборі і організації матеріалу.

Відбір мовного матеріалу здійснюється з відтворюваних одиниць. Він покликаний моделювати семантичний аспект системи мовних засобів і закласти деякі морфологічні основи структурного аспекту мовлення.

Основою ж організації є мовні функції, саме навколо них організуються і словосполучення, і фрази, і надфразові єдності.

Способами організації одиниць всіх рівнів слід вважати ситуацію, соціальний контакт і проблему.

Формами організації одиниць всіх рівнів є: