Принцип мотивованості як складова частина комунікативного методу навчання іноземної мови

1. Ситуація як основа навчання.

Наведу таке визначення поняття «ситуація». Ситуація є така динамічна система відносин тих, що спілкуються, яка завдяки її відображеності у свідомості, народжує особистісну потребу в цілеспрямованій діяльності і живить цю діяльність.

2. Ситуація, як основа відбору і організації мовного матеріалу.

Думку про залежність мовного матеріалу від ситуації висловлювали багато авторів. Так В.А.Артемов писав: «Всі мовні особливості мовлення в кінцевому рахунку зумовлені ситуацією».Тема є, так би мовити, змістовний компонент ситуації, ситуація «живиться» темою, але не однією, а кількома: комбінації залежать від основних відносин. В цьому плані краще говорити не про тематичність ситуації а про їх змістовність.

Головна розбіжність між ситуацією і темою полягає не в об`ємі охоплення діяльності («ситуація - частини теми», чи навпаки). Ситуація - це те, що породило проблему для мене в даний момент. Тема ж - це ніби потенційний запас соціального досвіду, ще не включеного в контекст особистісної діяльності.

При навчанні говорінню в середній школі соціальні контакти вторинні в порівнянні з ситуаціями. Тому повинна відбутися переорієнтація у змісті відбору і організації матеріалу для навчання.

3. Ситуація як спосіб презентації матеріалу.

Під презентацією ми розуміємо показ функціонування в говорінні якогось мовного зразка, в процесі чого відбувається перше знайомство учнів з новим матеріалом. Дуже важливо, щоб це знайомство відбувалось саме в ситуативних умовах.

На уроках іноземної мови нерідко буває так, коли вимовляються речення правильно сконструйовані, але зовсім неситуативні. Між тим говорінню неможливо навчити поза ситуативністю. Мовні одиниці, вимовлені чи сприйняті поза ситуацією, не залишаються в пам`яті, бо не є значимі для людини. Якщо ж вони навіть і залишаються в пам`яті, то користі від них мало, оскільки не будучи відміченими ситуацією, вони позбавляються здібності до переносу: учень знає, а використати не в змозі.

4. Ситуація, як умова формування навиків.

Описуючи якості навику, ми відмічали, що гнучкості навик не набуває після того, як він сформований, вона розвивається в процесі його формування, завдяки спеціальним умовам. Найважливішою з цих умов є ситуативність.

Умовою формування ситуативної гнучкості мовного навику є зумовлені мовні ситуації. Вони створюють всі передумови для того, щоб мовна одиниця, мовний зразок використовувалися в спеціальних придатних для автоматизації умовах, не позбавляючись при цьому ситуативності. Таке засвоєння має місце в умовно-мовленнєвих вправах.

5. Ситуація, як умова розвитку вміння.

Очевидно, що потреба, скажімо, переконати когось в чомусь може звичайно виникнути тільки тоді, коли ситуація не є заданою збоку, або ж є наслідком якихось попередніх подій, до яких причетні співрозмовники. Чим ширші і глибші зв`язки даної ситуації з усією діяльністю, тим легше виникає мотив: субстанція свідомості складає діяльність людини. (Н.А.Леонтьєв)

Тільки в ситуаціях, як системах взаємовідносин можливий ефективний розвиток багатьох важливих якостей вміння. Цілеспрямованість, наприклад, розвивається за рахунок наявності мовно-розумової задачі; продуктивність - за рахунок необхідності кожен раз створювати новий продукт.

Велика роль ситуації в розвитку якості самостійності. Вона розвивається саме тому, що ситуація - явище ідеальне, суб`єктивне, "внутрішнє", а не зовнішнє, що привчає людину спиратися на внутрішню наочність, на мислення, а не на різноманітні опори. Мова йде про те, що на шляху розвитку вміння самостійність учня повинна зростати. Чим швидше він позбудеться опор, тим швидше почне формуватися власне вміння.