Мiжнародна економiка

В Україні використовуються такі види мита: 1) адвалерне – нараховується у відсотках до митної вартості товарів, 2) специфічне – встановлюється у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, 3) комбіноване – схоже на адвалерне, але встановлено мінімалбну митну подать. Останні два види ставок широко використовуються з 1995 року. Це не дозволяє імпортерам занижувати митну вартість товарів, що ввозяться. Проте одночасно призводить до ввезення низькоякісних дешевих товарів з низькою митною вартістю. Крім того можуть застосовуватись сезонні та особливі (антидемпінгові та компенсаційні) мита.

В 1996 році Кабмін ухвалив декілька постанов щодо обкладення митом товарів ввезених в Україну фізичними особами.

Нарахування мита на товари здійснюється на основі їхньої митної вартості. Митна вартість – це ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар в момент перетину митного кордону України. Митна вартість за звичай встановлюється на основі тієї, що вказана в рахунку-фактурі. Також може застосовуватись розрахункова митна вартість: за ціною угоди, за ціною угоди щодо подібних товарів, за мінімальною митною вартістю, за ціною угоди щодо ідентичних товарів, на підставі віднімання вартості, на основі експортної митної вартості, за формулою яка вказана в контракті (наприклад ціни знаступною фіксацією).

Законодавство України передбачає додатково використання преференційних, пільгових та повних ставок. Преференційні ставки застосовуються до товарів з країн, з якими встановлено преференційний митний режим або митний союз. Пільгові ставки для товарів з країн з режимом найбільшого сприяння або національним режимом. Повні ставки – для товарів з усіх інших країн.

140. НЕТАРИФНІ ЗАСОБИ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ В УКРАЇНІ.

9 стаття Митного кодексу України передбачає можливість застосування нетарифних методів регулювання ЗЕД. Нетарифні методи регулювання – це адміністративні заходи, які застосовуються при проведенні контролю товарів що імпортуються або експортуються.

Основні нетарифні методи

Кількісні обмеження - адміністративно встановлені норми, що визначають кількість та номенклатуру товарів, дозволених до імпорту або експорту.

Квотування – встановлення обмеження на максимальний обсяг експорту або імпорту товару за певний проміжок часу. Ліцензування – введення дозвільного характеру експорту або імпорту товару у певних кількостях на визначений проміжок часу. Рішення про ліцензування та квотування ухвалюється кабміном за поданям Міністерства економіки України. Кабмін щорічно затверджує перелік товарів експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та квотуванню в поточному році.

Добровільне обмеження експорту застосовується Україною на основі вимог торгівельних партнерів що імпортують цю продукцію аби уникнути односторонніх жорстких обмежувальних заходів з боку цієї країни.

Технічні барєри - передбачають дотримання Українських національних стандартів, одержання сертифікатів якості на імпортну продукцію, специфічного маркування та пакування товару, дотримання санітарно-гігієнічних норм та інші вимоги встановлені законодавством країни. В систему органів, що здійснюють контроль за дотриманням встановлених стандартів для імпортної продукції входять Міністерство економіки, держстандарт, міністерство охорони здоровя, мінфін, МВД та менш потужні державні органи.

В залежності від свого призначення товари проходять сертифікацію (майже всі товари), ветеринарний контроль (тварини), фітосаніторний контроль (рослини), екологічний контроль (відходи, транспорт, небезпечні хімічні речовини).

Митний контроль стосується не лише імпорту, але й експорту. Він здійснюється відповідно до декількох постанов кабміну. Державна митна служба встановлює порядок проходження товарів, які підлягають експортному контролю, через кордон.

За недотримання правил, що встановлюються в межах нетарифного регулювання ЗЕД, до субєктів порушників можуть застосовуватись санкції, що передбачають індивідуальний режим ліцензування та тимчасове припинення ЗЕД. Ці санкції передбачені законом України “Про зонішньоекономічну діяльність”