Мiжнародна економiка

68. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС, ЙОГО СТРУКТУРА І МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ.Відповідно до міжнародного розподілу праці та в зв'язку з тісним економічним, торговельним, науковим, культурним і іншими видами співробітництва між різними країнами здійснюються необхідні платежі та розрахунки. Необхідність взаємного обліку таких платежів і розрахунків потребує скла¬дання платіжного балансу — балансу угод, укладених протя¬гом року між фізичними особами, підприємствами та урядо¬вими організаціями однієї країни з відповідними установами інших країн. Платіжний баланс відображає зв'язок між усіма угодами, які певна країна отримує від інших країн, і всіма платежами, які вона (та її суб'єкти господарювання) здійснює іншим країнам. Він відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично інформує про економічні операції, що здійснюються між національною економікою та економіками інших країн. За формою складання платіжний баланс визна¬чається як статистичний звіт за певний період часу, в якому відображено всі економічні операції між резидентами певної країни і резидентами інших країн (нерезидентами). Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерсько¬го обліку: кожна економічна операція має подвійний запис — за кредитом однієї статті та дебетом іншої. Це правило свід¬чить про те, що більшість економічних операцій за суттю є обміном економічними цінностями.

Відповідно до Керівництва МВФ платіжний баланс скла¬дається з двох великих розділів: 1) балансу поточних опе¬рацій (з товарами, послугами, доходами та поточні транс¬ферти) 2) балансу руху капіталу та фінансових ресурсів (інвестиційна діяль¬ність, операція з активами та зобов'язаннями).

Всі операції, що враховуються в платіжному балансі, по¬діляють на платежі, обміни, трансферти, міграцію, умовно-роз¬рахункові операції, операції із зміни вартості, рекласифікацію претензій і зобов'язань. Відповідно до Керівництва кредитові проводки оформля¬ються за: а) реальні експортні ресурси; б) фінансові елементи, що відображують скорочення іноземних активів або збільшен¬ня пасивів. Дебетові проводки реєструються за: а) реальні імпортні ресурси; б) фінансові елементи, що відображують збільшення активів або зменшення пасивів

Звичайно публікуються схеми балансу за повною (деталь¬ною) структурою, в агрегованому вигляді: А. Баланс поточних операцій( торговельний баланс +баланс послуг, доходів від закордонних інвестицій та платежів за ними і односторонніх переказів) В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал. С. Інший короткостроковий капітал. D. Помилки та упущення. E. Компенсуючи статті. F. Надзвичайне фінансування. G. Зобов'язання, що утворюють валютні резерви іноземних офіційних органів. та в аналітичній формі.

Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, проте відображає реальні фінансові потоки між даною країної з іншим світом.

69. МІЖНАРОДНІ І НАЦОНАЛЬНІ СТАНДАРТИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ.

Під стандартами бухгалтерського обліку розуміють нормативні правила та процедури ведення бухгалтерського обліку і складання звітності.Види: *міжнародні (визначають головні позиції, від яких залежить формування фінансових результатів, представлення їх у звітності. Носять рекомендаційний характер) *національні (мають силу закону).*Принцип автономності підприємства. Він означає, що кожне підприємство (фірма) розглядяється як самостійна господарська одиниця, відокремлена під своїх власників та інших підприємств. Рахунки підпри¬ємства мають бути відокремлені від рахунків ного власників. По кожній господарській одиниці ведеться бухгалтерський облік і скла,дається фінан¬совий (бухгалтерськії і і) звіт. *Принцип безперервності діяльності. Ця концепція бухіалтерсько¬го обліку базується на тому положенні, що підприємство постійно функ¬ціонує і продовжуватиме в майбутньому свою діяльність необмежений пе¬ріод часу. Власники підприємства не мають наміру його ліквідувати чи продати. Виходячи з цього принципу, господарські засоби включаються до балансу в оцінці за їх фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною. У звіт про прибутки включаються доходи і витрати, зумовлені нормаль¬ною поточною діяльністю підприємства. *Принцип двосторонності полягає в тому, іцо засоби підприємства відображаються у двох напрямках: з одного боку—за Їх речовим складом (гроші, складські запаси, основні засоби і ін.). а з іншого—за .джерелами їх формування. Джерела формування у свою чергу можуть бути залучені (зобов'язання) та власні. Тому принціїїі двосторониості може бути вира¬жений формулою: Господарські засоби = Зобов'язання + Власний капітал. *Принцип грошового вимірювання означає, що в бухгалтерському обліку відображаються явища, дані, які можуть бути виражені в грошо¬вому вимірі. Звичайно, в обліку можуть застосовуватись й інші вимірники господарських засобів (натуральні, трудові), але узагальнення їх можли¬ве тільки за допомогою грошового вимірника. *Принцип собівартості, в бухгалтерському обліку відображається собівартість (первісна, історична тощо) засобів, а не їхня ринкова вар¬тість. Іними словами, в обліку і звітності оцінка активів здійснюється, виходячи з фактичних витрат на їх придбання або виробництво. Відобра¬ження в обліку та звітності господарських засобів за їхньою собівартістю пояснюється двома причинами. ІІо-нерше, оцінка засобів за ринковою вартістю супроводжується великими труднощами її визначення. Крім то¬го, ринкова оцінка (вартість) в будь-якому разі носить елемент суб'єктив¬ності, тоді як собівартість є об'єктивною. По-друге, виходячи з принципу безперервності .діяльності, підприємство не буде швидко {и-алізуватн засо¬би, які йому належать. Воно використовує ці засоби для забезпечення своєї поточної діяльності. А тому нема необхідності знати ринкову вартість засобів, що знаходяться на підприємстві і використовуються ним. *Принцип нарахування. Цей принцип регулює собою момент виз¬нання доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відобража¬ються в обліку в тому періоді, в якому вони були нараховані. *Принцип реалізації тісно пов'язаний з принципом нарахування. За цим принципом доходи від реалізації продукції, робіт, послуг обліковують, коли виконано договірні зобов'язання та надіслано рахунок клієнтові. Ін¬шими словами, моментом реалізації та визначення доходу від реалізації є моментом відвантаження і переходу права власності….