Мiжнародна економiка
До опублікованих належать: довідкові ціни, біржові котирування, ціни, подані у загальних статистичних довідниках, ціни пропозицій. Усі вони, за винятком біржових котирувань, не є цінами контрактів, оскільки ті остаточно визначаються залежно від різних чинників у ході їх вторговування. На основі даних зовнішньоторгової статистики шляхом ділення вартості товару на його кількість визначаються середні експортні та імпортні ціни.
Розрахункові ціни застосовуються у контрактах на нестандартне обладнання, що виробляється звичайно за індивідуаль¬ними замовленнями. Загальний розрахунок контрактної ціни потребує обов'язкового врахування технічних і комерційних поправок до ціни, яка є обгрун¬туванням останньої у ході комерційних переговорів.
Технічні поправки. До найуживаніших поправок у практиці міжнародної торгівлі можна віднести такі:
1.Поправка на техніко-економічні від¬мінності.
2.Поправка на комплектацію.
3. По правка на тропічне виконання.
Комерційні поправки. З найпоширеніших комерційних поправок у практиці міжнародної торгівлі можна назвати такі:
1.Приведення до єдиних умов поставки. Імпортні ціни приводяться до умов поставки «франко-кордон» або «СІФ порт» країни-покупця. Експортні ціни приводяться до умов поставки «франко-кордон» або «ФОБ порт» країни-продавця.
2. Поправка на вторговування.
3. Приведення імпортної ціни до строку доставки.
4. Поправки на умови платежу.На рівень фіксованих у контракті цін можуть суттєво впливати різні види знижок.
•загальна (проста) чи одночасна знижка, що надається до прейскурантної чи довідкової ціни товару.• знижка за оборот (бонусна) встановлюється за певною шкалою залежно від досягнутого обороту протягом узгодженого сторонами терміну (звичайно одного року). • знижка за кількість чи серійність за умови купівлі заздалегідь визначеної зростаючої кількості товару;• спеціальна знижка на пробні партії товару та замовлення;• сезонна знижка за купівлю товару поза сезоном; та ін.
Базисними умови зовнішньоторгового контракту купівлі-прода¬жу називаються тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, чи включаються витрати на транспортування (та інші витрати) в ціну товару чи ні.
Сьогодні використовуєть¬ся збірник, виданий у 1990 р. під назвою «ІНКОТЕРМС-90».
Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зо¬бов'язань щодо поставки товару та відповідальності за ризик пошкод¬ження чи втрати вантажу і пов'язаних із цим витрат усі умови ІНКОТЕРМС можна поділити на чотири групи:
Група Е регламентує зобов'язання продавця та покупця при здійсненні поставки тільки на умові франко-завод. За цієї умови зобов'язання продавця вважаються виконаними після того, як він представив покупцеві товар на своєму підприємстві. Продавець не відповідає за повантаження товару на наданий покупцем транспорт¬ний засіб чи очистку товару від мита на експорт, якщо не обумовлено інше. Покупець бере на себе всі витрати та ризик, пов'язані з переве¬зенням товару з підприємства продавця до місця призначення. Ця умова передбачає мінімальні зобов'язання для продавця.
Група F містить умови: «Франко-перевізник» - FСА; «Франко - вздовж борту судна» - FAS; «Франко - борт судна» - FОВ.
Відповідно цих умов продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання, після того, як він передав товар перевізнику згідно з інструкціями, отриманими від покупця. Ці умови передбачають, що в обов'язки покупця входить вибір перевізника, укладення з ним договору перевезення. Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до відвантаження, після чого покупець укладає договір перевезення і дає продавцеві інструкції з приводу того, кому, коли і як передати куплений товар.