Динаміка біохімічних показників крові, розподіл хворих за віком і статтю в залежності від форми гемобластозу

В прогресуючій фазі і фазі бластного кризу середні розміри селезінки у чоловіків були в 1,3 рази більші, ніж у жінок.

Середня кількість еритроцитів серед цих хворих у жінок виявилась більша, ніж у чоловіків (3,51,5 і 3,11,6 • 1012 /л). В той же час число лейкоцитів у жінок було більше, ніж у чоловіків і складало 59,0 • 109 /л і 48,9 • 109 /л. При цьому середнє число тромбоцитів периферійної крові у особин обох статей було сходним в прогресуючій і бластній фазах лейкозного процесу (328 • 109 /л і 348 • 109 /л) відповідно.

Аналіз середньої тривалості життя також виявив різницю, пов’язану із статтю. Так, виявилось, що жінки, хворі на ХМЛ гинуть на 2 місяці раніше, ніж чоловіки. Середня тривалість життя в нашому дослідженні у жінок дорівнювала 3 р. і 6 міс., у чоловіків 3 р. і 8 міс.

Результатом проведених досліджень свідчать про те, що між сформованими по статевій ознаці групами хворих ХМЛ є помітні відмінності по цілому ряду основних клініко-гематологічних показників.У жінок хронічна фаза ХМЛ протікає з більш вираженим лейкоцитозом, тромбоцитозом і спленомегалією, ніж у чоловіків. Крім того, для жінок, на відміну від чоловіків, характерна наявність схильності до анемії за рахунок вираженого витіснення ерітроїдного ростка кісткового мозку лейкозним клоном. ХМЛ у жінок в цілому протікає з більшим об’ємом пухлинної маси, ніж у чоловіків.

Лейкоцитоз, тромбоцитоз, спелномегалія, анемія відносяться до несприятливих прогностичних ознак, які пов’язані з низьким виживанням. Це означає, що ХМЛ в цілому у жінок перебігає менш сприятливо, ніж у чоловіків.

Таблиця 4.

3.4. Розподіл померлих по характеру захворювання і віку.

При детальному аналізі 42 історій хвороби померлих хворих, які числилися на диспансерному обліку з діагнозами гострого лейкозу, хронічного лімфоїдного лейкозу і хронічного мієлоїдного лейкозу виявлено слідуючи особливості їх розподілу, в залежності від характеру захворювання і віку.

За отриманими даними при гострому лейкозі проноз найбільш несприятливий. Кількість померлих з даною формою гемобластози 26 майже вдвічі перевищує сумарну кількість померлих з хронічною мієлоїдної і хронічною лімфоїдною формами лейкозу (12 і 4). Смерть при гострому лейкозі обумовлена загостренням і прогресування лейкозного процесу. При цьому віковий розподіл свідчить, що переважна більшість хворих гине в молодому віці, до 40 років (21 з 26, що разом складає 78,5%). Середня тривалість життя хворих гострим лейкозом при сучасні терапії складає 15-18 місяців, хоча окремі хворі залишаються в ремісії декілька років, а особливо низька тривалість життя у хворих похилого віку.

В результаті дослідження виявлено, що хронічний лімфоїдний лейкоз характеризується тривалим латентним перебігом і ремісіями в середньому до 75 місяців. Дані таблиці свідчать про те, що хронічний лімфоїдний лейкоз переважно зустрічається серед людей похилого віку: вік 75% померлих (3 з 4) перевищує 50 років і відсутність померлих в віці до 40 років. Для хронічного лімфоїдного лейкозу характерна відсутність ознак пухлинної прогресії, тому його відносять до доброякісних лейкозів.

Також в процесі досліджень виявили, що при хронічному мієлоїдному лейкозі смертність починаючи з 20-річного віку зростає (7 з 12), що складає 57,8%. Також висока смертність зафіксована в віці від 50 до 70 років, про що свідчать дані таблиці (5 з 12), що складає 42,2%. Медіана виживання при хронічному мієлоїдному лейкозі складає 3 роки і тільки 20% хворих живуть на протязі 5 років. В загальному середня тривалість захворювання складає близько 7 років.

3.5. Визначення середнього арифметичного показника виживання груп хворих гострим лімфобластним і гострим мієлобластним варіантами лейкозу.

Для визначення тривалості життя певної групи хворих гострим лімфобластним і гострим мієлобластним варіантами лейкозу використовували простий спосіб оцінки виживання – вираховування середнього арифметичного показника М. Ці дані використали для статистичного порівняння двої груп по одній з клінічних ознак, відображаючи значимість цього моменту для тривалості життя однієї групи хворих в порівнянні з іншою.