Діагностика, лікування та профілактика незаразних хвороб тварин
Порушення обміну речовин у вагітних тварин зумовлює зниження резистентності і виникнення у новонароджених гострих розладів процесів травлення (диспепсія), гіпоглікемії та хвороб імунної системи. Основні показники обміну речовин у великої рогатої худоби наведені в таблиці 16.3.
Диспепсія новонароджених тварин характеризується порушенням секреторної і моторної функцій шлунка (сичуга), зневодненням, порушенням обміну речовин та інтоксикацією організму. Часто хворіють телята, рідше — ягнята, лошата. Розрізняють ендогенну (внутрішньоутробну), екзогенну (аліментарну), просту і так звану токсичну диспепсію.
16.2. Орієнтовні комплекси і дози сумішей мікроелементів для сільськогосподарських тварин (на тварину за добу), мг
Диспепсія — це поліетіологічна хвороба. Більшість ветеринарних клініцистів вважають, що головними причинами диспепсії є порушення обміну речовин у дорослих тварин-матерів, а також погіршення гігієнічних умов годівлі та утримання маточного поголів'я і новонароджених тварин.
16.3. Основні показники крові, молока, сечі у здорової великої рогатої худоби
При простій диспепсії спостерігається розлад процесів травлення без значних змін загального стану тварин. Згодом у тварин спостерігаються зниження апетиту, пронос та ознаки зневоднення організму — сухість шерсті і шкіри, носового дзеркальця, видимих слизових оболонок, виснаження, западання очей. Перистальтика кишок посилена, дефекація стає частою. Калові маси рідкі, водянисті, жовті з домішками газу і кислим запахом.
При токсичній диспепсії спостерігаються пригнічений стан, відсутність апетиту, профузний пронос, різко виражені симптоми зневоднення організму та інтоксикації, порушуються основні функції серцево-судинної і нервової систем. Пульс частий, ниткоподібний, тони серця глухі. Слизові оболонки синюшні. Дихання частішає, утруднюється. Розвивається агональний стан (кінцівки й вуха холодні, тварина лежить нерухомо з відкинутою головою, дихання переривчасте, мимовільно виділяються водянисті калові маси). Температура тіла при простій і токсичній диспепсії частіше в межах норми.
Терапія. При виявленні диспепсії у молодняку сільськогосподарських тварин треба нормалізувати годівлю маточного поголів'я, особливо в період вагітності. У таких господарствах лікувальні заходи невід'ємні від профілактичних.Лікування хворих тварин має бути комплексним. При легкій (простій) формі диспепсії протягом першої доби новонароджених тварин утримують на напівголодній дієті, для чого один-два рази на добу чергове випоювання молозива замінюють однаковим за об'ємом ізотонічним або дають 1 %-й розчин натрію хлориду. Тваринам у перші тижні поять настоєм ромашки, кінського щавлю, міцним чаєм, відваром дубової кори. Для випоювання застосовують соскові напувалки. Телятам лікувальні розчини дають по 100-150 мл, а ягнятам і поросятам — по 20-30 мл. Дають також ацидофільне молоко, штучний і натуральний шлунковий сік, АБК, ПАБК. Добре зарекомендували себе лікувальний засіб 0,1 %-й розчин таніну (1 г на 1 л) і його похідні. Усередину призначають танальбін, теальбін, тесальбен, який складається з 0,5 г теальбіну, 0,1 г фенілсаліцитату та 0,1 г бензонафтолу; сульфахлорамфен (одну-дві таблетки).
При тяжкій формі диспепсії (токсичній) проводять індивідуальне комплексне лікування. По-перше, необхідно звільнити травний канал від неперетравлених продуктів розпаду молозива за допомогою нососичужного зонда (можна використовувати зонди Даценка або Анохіна і Костини) і теплого 1 %-го розчину натрію хлориду, а також очищувальних клізм. По-друге, слід нормалізувати секреторні й мікробіологічні процеси в травному каналі шляхом випоювання тваринам дієтичних і лікарських речовин — натурального або штучного шлункового соку, АБК, ПАБК, настоїв лікарських трав. По-третє, вживати заходи, спрямовані на пригнічення розвитку патогенної мікрофлори в травному каналі за допомогою протимікробних засобів — антибіотиків, сульфаніламідів. Застосовувати ці засоби слід з урахуванням бактеріальної чутливості до них мікроорганізмів кишкового або шлункового (сичужного) вмісту, взятого від хворих тварин.
Антибіотики дають три-чотири рази на добу протягом трьох-чотирьох днів. Ефективними є антибіотики широкого спектра протимікробної дії. Із сульфаніламідів більш ефективними є фталазол, фтазин, сульгін. Дають їх хворим тваринам тричі на добу з розрахунку 0,02-0,03 г на 1 кг маси тіла протягом трьох-чотирьох днів підряд. Позитивний ефект при цьому справляє введений усередину фенілсаліцилат з розрахунку 0,02-0,03 г на 1 кг маси тіла, по два-три рази на добу протягом трьох-чотирьох днів. Добре зарекомендували себе ентеросептол, інтестопан, сульфахлорамфен.