Діагностика, лікування та профілактика незаразних хвороб тварин
Початок розвитку остеодистрофії характеризується такими симптомами: демінералізацією хвостових хребців, надмірним відростанням і деформацією рога копитець, хиткістю різцевих зубів, неправильною постановою кінцівок, кульгавістю при русі. Вміст кальцію та неорганічного фосфору в сироватці крові становить близько 1,8-0,6 ммоль/л при співвідношенні 3:1.Лікування та профілактика. При остеодистрофії з раціону корів слід вилучити кислі корми і збалансувати його за співвідношенням лужних і кислотних таким чином, щоб лужні еквіваленти переважали над кислотними. Організовують активний моціон, ультрафіолетове опромінювання і вводять в раціон багаті на мінерали речовини: кісткове борошно, фосфорин, трикальційфосфат. При вираженому дефіциті фосфору вводять в раціон кормові добавки — моноамонійфосфат, діамонійфосфат, дінатрійфосфат безводний, монокальційфосфат. За недостатності в кормі кальцію застосовують кормову крейду. В раціон вводять кормову сіль, мікроелементи, призначають тривіт або тетравіт, фосфасан, натрію гідрокарбонат. Мінеральні добавки дають, як правило, в дозах від 40 до 80 г на добу.
Профілактика остеодистрофії полягає в організації повноцінної годівлі корів з урахуванням оптимального цукрово-протеїнового співвідношення (0,8:1-1,2:1), лужних і кислих еквівалентів (1,3:1). У раціон вводять мінеральні добавки, солі мікроелементів, організовують систематичний моціон та ультрафіолетове опромінювання тварин.
Гіповітамінози — захворювання, які виникають внаслідок нестачі провітамінів та вітамінів у кормах і раціоні (екзогенні), поганого засвоєння їх в організмі тварин (ендогенні), а також внаслідок тимчасової підвищеної потреби організму у вітамінах (відносні гіповітамінози).
Екзогенний А-гіповітаміноз настає за нестачі в кормах і раціоні каротину — провітаміну А. Він розвивається при захворюваннях органів травного каналу, печінки, йодній недостатності, деяких ендокринних порушеннях. Відносний А-гіповітаміноз спостерігається у молодняку, що росте, у вагітних і лактуючих тварин та у тварин, які зазнають значних фізичних навантажень.
А-гіповітаміноз у телят супроводжується зниженням апетиту, втратою блиску та еластичності волосяного покриву, сухістю, а у деяких тварин і гіперкератозом шкіри. Телята народжуються слабкі у них виникають ознаки диспепсії, бронхопневмонії, порушення функцій нервової системи. Характерною ознакою А-гіповітамінозу є почервоніння десни у вигляді обідка навколо шийок зубів.
D-гіповітаміноз, який характеризується порушенням фосфорно-кальцієвого обміну, виникає при дефіциті вітаміну D, нестачі в раціоні солей кальцію і фосфору, неправильному співвідношенні цих солей. Причинами D-гіповітамінозу в телят можуть бути також недостатнє їх ультрафіолетове опромінювання, недостатня або надмірна годівля білковим кормом, А-гіповітаміноз, дефіцит в організмі марганцю, кобальту, йоду, міді, надлишок стронцію, берилію, барію, ацидотичний стан організму тварини. У телят при D -гіповітамінозі (рахіті) спостерігаються зниження апетиту, спотворений смак, затримка заміни зубів. З розвитком хвороби відбувається деформація суглобів та викривлення кінцівок. У крові знижується вміст кальцію, фосфору, гемоглобіну, лужного резерву і зменшується кількість еритроцитів.
Для ранньої діагностики А- і D-гіповітамінозів у телят велике значення мають такі показники, як вміст у крові вітамінів А і D, активність лужної фосфатази сироватки крові, а також результати рентгенологічних і ультразвукових досліджень кістяка.
Лікування та профілактика А-гіповітамінозу. В раціон телят вводять вітамінні корми (траву або трав'яне борошно, високоякісне сіно, моркву). При нестачі вітамінних кормів хворим телятам вводять парентерально олійні концентрати вітаміну А по 50-100 тис. МО один раз на три доби. Застосовують також комплексні вітамінні препарати: декавіт, тетравіт, тривіт. Слід пам’ятати, що потреба в каротині тільних корів і телят збільшується в 1,5 раза. Організовують активний моціон тварин.
Лікування та профілактика D-гіповітамінозу. В раціон вводять легкоперетравні вітамінні корми. Проводять підгодівлю мінеральними речовинами, для чого дають кісткове борошно в кількості 20-30 г на добу, трикальційфосфат — 0,3-0,4 г на кг маси тварин на добу, кальцій гліцерофосфат — 2-5 г на добу, а також організовують активний моціон та ультрафіолетове опромінювання. Призначають солі мікроелементів. Застосовують також парентерально комплексні вітамінні препарати.
Мікроелементози. Дефіцит або надлишок тих чи інших мікроелементів в організмі призводить не тільки до зниження продуктивності тварин, а й до їх захворювань, що виникають здебільшого у певних біогеохімічних зонах і провінціях — у тих місцевостях, ґрунти і водні джерела яких значно різняться за складом мікроелементнів і зумовлюють біологічну реакцію місцевої флори і фауни. Такі хвороби сільськогосподарських тварин одержали назву мікроелементозівВизначення наявності рухомих форм мікроелементів у ґрунтах України, проведене Інститутом фізіології рослин НАН (акад. П. А. Власюк і співр.), дало можливість розподілити всю територію країни на чотири геохімічні зони: західну, північно-східну, центральну і південну. Ґрунти західної геохімічної зони, до якої входять Рівненська, Волинська, Львівська, Закарпатська, Тернопільська, Івано-Франківська і Чернівецька області, характеризуються дефіцитом йоду, кобальту, цинку, марганцю і в окремих місцях (Рівненська і Волинська області) — міді. Водні джерела цієї зони бідні на йод, особливо в Закарпатській області. У ґрунтах північно-східної геохімічної зони, до якої вохдять північні райони Сумської, Чернігівської, Київської і Вінницької областей, а також Житомирська і Хмельницька області, виявлено дефіцит рухомих форм цинку і кобальту, а в окремих місцях — марганцю і міді. У ґрунтах і водних джерелах Житомирської, Чернігівської, північних районах Київської і Сумської областей — встановлено дефіцит йоду. До центральної геохімічної зони належать південні райони Вінницької, Київської, Чернігівської і Сумської областей, Черкаська і Полтавська області, а також північні райони Одеської, Кіровоградської і Харківської областей. Південна геохімічна зона охоплює Миколаївську, Херсонську, Дніпропетровську, Запорізьку, Донецьку, Ворошиловградську області і Крим, південні райони Харківської області, а також південні і центральні райони Одеської та Кіровоградської областей.