Діагностика, лікування та профілактика незаразних хвороб тварин
Мідна недостатність (гіпокупроз) у тварин характеризується анемічністю видимих слизових оболонок внаслідок гіпохромної анемії, частковою депігментацією волосяного покриву з появою так званої тигроїдної масті. Кількість еритроцитів становить 5-6 Т/л, вміст гемоглобіну — 40-45 г/л. У сироватці крові і молоці вміст міді дорівнює відповідно 10-60 мкг/100мл і 40-60 мкг/л. У тяжких випадках уражається центральна нервова система, особливо мозок. Відбувається демінералізація мозкової тканини, що спричиняє енцефаломаляцію і гідроцефалію, а це призводить до атаксії, парезів і паралічів.
Цинкова недостатність проявляється у порушенні обміну речовин, що характеризується затримкою росту, зниженням продуктивності та відтворювальної здатності, порушенням функцій серцево-судинної, травної, статевої систем тварин. Спостерігається ураження шкіри у вигляді гіперкератозу (надмірного ороговіння епідермісу шкіри) та паракератозу (порушення рогоутворення при метаплязії епідермісу). Вміст цинку в крові та молоці становить сліди і не більше 170 мкг/л, відповідно.
Марганцева недостатність проявляється, перш за все, у затримці росту і формуванні кістяка, оскільки порушений процес окостеніння. У дорослих тварин знижується продуктивність, стійкість проти інфекційних і паразитарних хвороб та здатність до відтворення.
Найчіткіше марганцева недостатність проявляється у птиці (пероз). У них при цьому викривляються трубчасті кістки, зміщуються сухожилки і потовщуються в суглобах, індиченята і курчата погано рухаються, худнуть і швидко гинуть. У дорослої птиці знижується несучість, погіршується запліднюваність, відмічається висока смертність ембріонів.
При надлишку марганцю може посилюватись йодна недостатність.
При недостачі заліза в раціоні порушується кровотворення і виникає анемія у всіх видів тварин, причому найчутливіші до нестачі заліза молодняк і старі тварини. Найтиповіший перебіг захворювання спостерігається у поросят (аліментарна анемія). Перші ознаки аліментарної анемії у них відмічаються у віці 10-15 діб. Поросята погано смокчуть молоко у свиноматки.
Видимі слизові оболонки бліді, шкіра суха, щетина матова, легко ламається; блідість особливо помітна у поросят на вухах. У молодняку старшого віку нерідко порушується апетит, вони п'ють сечу, ковтають підстилку тощо. Внаслідок цього виникають розлади діяльності шлунково-кишкового тракту, з'являється пронос, що призводить до виснаження.У хворих на анемію поросят виявляють низький вміст гемоглобіну (2,5-6 г%), зменшення кількості еритроцитів (до 1,2-1,8 млн. в 1 мм3), знижену активність ферментів — каталази, пероксидази, вугільної ангідрази, знижений рівень аскорбінової кислоти і значне збільшення вмісту відновленого глютатіону. Виявлення вказаних симптомів мікроелементозів дає можливість проводити їх ранню діагностику і розробляти профілактичні та лікувальні заходи в господарствах певної біогеохімічної провінції.
Лікування та профілактику мікроелементозів здійснюють з урахуванням вмісту мікроелементів в кормах, воді, раціоні й потребу великої рогатої худоби в цих елементах, а також адаптації організму тварин до конкретного мікроелементного фону навколишнього середовища (біогеохімічної зони чи провінції).
При вираженому дефіциті мікроелементів у кормах розрахункові дози підгодівлі доцільно зменшувати в 1,5-2 рази, бо при таких дозах мікроелементи будуть краще засвоюватись, депонуватися. У цьому випадку тварин можна підгодовувати довго, без перерви. При підгодівлі із засосуванням середніх і максимальних профілактичних дозах необхідно через кожні 1,5-2 місяці робити 15 добову перерву. Терапевтичні дози мають бути вдвічі більшими за профілактичні.
Добова потреба тварин у мікроелементах залежить від складу і якості раціону. Так, за наявності в раціоні більшої кількості кислих кормів або надлишку в ньому солей фосфорної чи сірчаної кислоти, що буває при висококонцентратному типі годівлі, потреба корів у мікроелементах збільшується. Потреба в мікроелементах зумовлюється також віком, продуктивністю і фізіологічним станом тварин (табл. 16.1, 16.2).
16.1. Орієнтовні норми потреби в мікроелементах (на тварину за добу), мг
Найдоцільніше дозувати і добавляти до кормів солі мікроелементів на комбікормових заводах або в кормоцехах. Наприклад, якщо за розрахункову добову дозу комбікорму вважати в середньому 300 г на 1 кг молока, от корови поліських районів із середнім добовим надоєм 10 кг (3000 кг за лактацію) мають одержувати 3 кг комбікорму, в складі якого повинна бути середня добова профілактична доза солей мікроелементів: 5 мг калію йодиду, 28 мг кобальту хлориду, 2000 мг цинку сульфату, 220 мг міді сульфату, 40 мг натрію молібдату.