Історія хвороби: гостра бактеріальна лівобічна бронхопневмонія з локалізацією в нижній долі

Плоский епітелій – поодинокі в полі зору

Бактерії – помірна кількість

Білок – не виявлено

• Аналіз калу на яйця глистів (12.03.2001)

Яйця глистів не виявлено.

• Аналіз крові на цукор (12.03.2001)

Цукор - 5,8 ммоль/л.

• Групова і Rh-належність (12.03.2001)

I (0) група, Rh(+).

• Реакція Вассермана (12.03.2001) – негативна.• Аналіз харкотиння (12.03.2001)

Виявлено золотистий стафілокок

• ЕКГ (12.03.2001):

Ритм синусовий правильний, ЧСС – 94/хв, дифузних змін міокарда немає (без змін).

Щоденник (Decursus morbi)

Клінічний діагноз (Diagnosis terminalis)

На основі скарг хворого на :

1) Високу температуру до 38, 8С (гарячка) -типовий паталогічний процес під впливом пірогенів, який характеризується перебудовою центра терморегуляції і підвищенням температури тіла незалежно від температури навколишнього середовища. За етіологією лихоманки бувають інфекційні і неінфек¬ційні. В механізмі розвитку лихоманок ведуча роль належить пірогенам, які поділяють на ендогенні та екзогенні. Останні виділяються в процесі життєдіяльності і розпаду мікроорганізмів. Ведучим серед них є ліпоїд А, який стимулює виділення макрофагами інтерлейкіну-1. Іл-ендогенний піроген, здатний без-посередньо впливати на ценр терморегуляції, а також зумовлює синтез ростагландинів в ендотелії су¬дин, які володіють пірогенною активністю. Лихоманка, згідно Н. Р. Палєєвої, в більшості випадків є основним симптомом початку гострої пневмонії. В даного хворого температурна крива постійного типу (febris continua), тобто коливання між ранішньою і вечірньою температурою не перевищують 1С. Згідно досліджень професора Гутової лихоманка даного характеру зустрічається в 30-35% людей із захворюваннями дихальної системи.

2) Періодичний кашель з поганим відходженням незначної кількості в’язкого, слизистого харко¬тиння, який виникає без видимої причини і зменшується при вживанні теплого пиття. Кашель (tussis) – cкладний рефлекторний акт, який виникає як захисна реакція при накопиченні в дихальних шляхах - гортані, трахеї, бронхах, - слизу, мокроти, і являє собою раптовий, мимовільний чи немимовільний різкий форсований звучний видих. При запальних процесах в гілках бронхів спостерігаються рефлексо¬генні зони, подразнення яких ексудатом чи харкотинням зумовлює кашель.

3) Задишку (dyspnoe), періодичну, з утрудненим вдохом, яка виникає при фізичному навантаженні і зникає в спокої. Згідно В. Х. Василенко і професора Коносової, задишка є частим симптомом при зах¬ворюванні органів дихання. Вона відображає порушення функції зовнішнього дихання, характеризу¬ється порушенням частоти, глибини і ритму дихання, підвищенням роботи дихальних м’язів і супро¬воджується суб’єктивним відчуттям (затрудненим диханням). Поява у хворих задишки, згідно В. Х. Василенко, свідчить про бронхіальну непрохідність. Суб’єктивне відчуття задишки виникає, коли над¬мірне збудження дихального центру передається у вищі відділи головного мозку.