Історія хвороби: Гіпертонічна хвороба

б)інгібітори “натрієвого насоса”(амілорид, тріамтерен).

2 β- адреноблокатори:

1) кардіонеселективні(β1 і β2-пропранолол, надолол , тимолол, пиндолол, окспренолол, алпренолол);

2) кардіоселективні (β1-метопролол, ацебутолол, атенолол, практолол);

3) комплексної дії –α-, β-адреноблокатори (лабетолол).

3 Інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл, лізиноприл).

4 Блокатори рецепторів ангіотензина II( лозартан ).

5 Блокатори кальцієвих каналів :

1) засоби, що пригнічують вхід Са2+ в міоцити серця і судинної стінки (верапаміл, дилтиазем);

2) засоби ,що пригнічують вхід Са2+ в міоцити судинної стінки( ніфедипін—адалат, коринфар, нікардіпін, фелодипін )

6 Антиадренергічні засоби :

1) центральні α 2–адреностимулятори ( клофелін, α-метилдофа);

2) гангліоблокатори( пентамін);

3) антиадренергічні препарати периферичної дії (резерпін , гуанетедин);

4) α-адреноблокатори (фентоламін, феноксибензамін, празозин, теразозин).

7 Вазодилятатори прямої дії ( міотропні вазодилятатори –гідралазин, міноксидил, діозоксид, натрія нітропрусид).

Застосування діуретиків пов’язано з тим,що вони знижують АТ за рахунок виведення з організму Na+ ,тим самим зменьшується ОЦК, знижується серцевий викид, зменьшується чутливість стінок судин до симпатичних впливів.

β- адреноблокатори є препаратами 1 ряду при лікуванні артеріальної гіпертензії.Їх гіпотензивний ефект обумовлен :зменьшення ХОК внаслідок блокування впливу симпато-адреналової системи на серце; зниження секреції реніна клітинами юкстагломерулярного апарату за рахунок блокади β2-адренорецепторів і відповідно, зменьшення периферичного опору судин.

В основі гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ лежить їх властивість блокувати перетворення ангіотензину I в ангіотензин II .Препарати ІАПФ сприяють зменьшенню периферичного судинного опору і збільшенню серцевого викиду.

Антигіпертензивна дія блокаторів кальцієвих каналів обумовлено дилятацією артеріол шляхом селективного блокування трансмембранного току іонів Са в цитоплазму міоцитів судинної стунки, тим самим зменьшуючи кількість іонів ,що приймають участь в генерації скорочень.

Гіпотензивний ефект антиадренергічних препаратів центральної дії полягає в стимуляції α2-адренорецептори депресорних нейронів судинорухового центра стовбура мозку,що призводить до зменьшеня симпатичної стимуляції на периферіїї і зменьшення АТ.Гангліоблокатори порушують передачу нервових імпульсів через периферичні ганглііі, що веде до зниження АТ.

Блокатори α-адренорецепторів дають помірний антигіпертензивний ефект внаслідок розслаблення гладких м’язів судиної стінки та зменьшення периферичного опору судин.В основі дії периферичних антиадренергічних препаратів лежить блокада зворотнього захвата норадреналіна з синаптичної щілини в його резервний фонд, і зменьшення цього фонду.