Коронарна ангіопластика та стентування в лікуванні ішемічної хвороби серця

У наступні два роки Forssman неодноразово виконував праву вентрикулографію (у тому числі і на собі, використовуючи 40% уроселектан (Uroselectan)), докладно вивчаючи й описуючи функцію правого шлуночка.

У 1929 р. Renaldo dos Santos і колеги, використовуючи йодистий натрій, виконали першу прижиттєву аортографію черевного відділу аорти.

У 1930 р. Jimenez Diaz і Sanchez-Cuenca, вимірюючи вміст кисню в периферичній крові, у правому передсерді й в артеріальній крові, ввели поняття артеріовенозної різниці. Приблизно в той же час (1930 р.) О.Klein із Праги, одержуючи кров із правого передсердя і застосовуючи принцип Фіка (Fick), вимірював хвилинний об’єм і серцевий викид у пацієнтів із хронічною застійною серцевою недостатністю. Схожі дослідження проводилися Padilla і співавт. з Буенос-Айреса в 1932 році.

Недостатнє знання клініко-патофізиологічних паралелей, технічна недосконалість оснащення і велика кількість ускладнень (побічних реакцій на контрастну речовину, геморагічні і запальні ускладнення в місці пункції й ін.) привели до того, що наступні 10 років катетеризація серця виконувалася спорадично і винятково в дослідницьких цілях.Систематичне використання катетеризації правих відділів серця в клінічних умовах було почато в 1941 році в Нью-Йорку Andre Cournand і Hilmert Ranges. Авторами разом з Dickinson Richards було запропоновано і впроваджена в практику велика кількість технічних рішень, що зробили методику катетеризації серця не надбанням талановитих одинаків, а стандартним методом діагностики, що дозволяє вирішувати конкретні клінічні задачі. Необхідне співвідношенню гнучкості і твердості, гідрофобне ренгеннегативне покриття, цільова конфігурація діагностичного катетера - ось неповний перелік задач, вирішення яких на доступному в той час технічному рівні належить Andre Cournand і співавт. За допомогою Richard Riley дослідниками була сконструйована пункційна голка, що має спеціальний наконечник, що після пункції могла залишатися в просвіті судини необхідний час (прототип інтрод’юсера). Була розроблена мобільна система реєстрації тиску на різних рівнях діагностичного катетера сполучена із системою реєстрації ЕКГ.

Результатом роботи стало створення великої прикладної діагностичної програми. Автори підняли метод катетеризації серця на рівень еталона у вивченні показників гемодинаміки і поклали початок перекладу його з площини наукових інтересів у площину клінічної практики.

Через 15 років у 1956 році Andre Cournand, Dickinson Richards, і Werner Forssmann за свій внесок у розвиток методу катетеризації серця були визнані гідними Нобелівської премії по фізіології і медицині.

У 1947 році Dexter уперше виконав селективну катетеризацію легеневої артерії.

У тім же 1947 року Zimmerman (Клівленд) першим виконав трансартеріальну катетеризацію лівого шлуночка через хірургічно виділену ульнарну артерію пацієнта з недостатністю аортального клапана. Даний патологічний стан був обраний, щоб без значного опору перебороти перешкоду, якою є аортальний клапан, і провести катетер у порожнину ЛШ. Незабаром Zimmerman із співавт. виконав одномоментну катетеризацію лівого і правого шлуночків, після чого його дослідницький колектив одержав урядовий кредит на розвиток програми серцевої катетеризації.

Значний прогрес у розвитку методики катетеризації судин зв'язаний з ім'ям Seldinger, що у 1953 році опублікував розроблений їм революційний метод черезшкірної малотравматичної катетеризації судин.

Перша терапевтична транскатетерна маніпуляція була здійснена в тім же 1953 року, коли V.Rubio-Alvarez і співавт. транскатетерним методом виконали легеневу вальвулотомію дитині 10-місячного віку. Використовуючи сечовідний катетер з модифікованим наконечником і пропущеним через нього дротом, автори розсікли зрослі стулки клапана легеневої артерії. Результатом було зниження градієнта систолічного тиску між правим шлуночком і легеневою артерією і, як наслідок, - клінічне і фонокардіографичне поліпшення.

У цей період, за допомогою катетера, дослідники починають вирішувати всі нові і нові клінічні і діагностичні задачі.

Балонна короткочасна оклюзія легеневої артерії стала використовуватися для передопераційної оцінки функціональної значимості легені. У цей же час була запропонована техніка емболектомії з використанням балонного катетера, що широко використовується й у наші дні.

Swan і Ganz розробили безпечну методику моніторування тиску за допомогою плаваючого балона:, що дозволило динамічно оцінювати функцію ЛШ, при проведенні інтенсивних терапевтичних заходів.