Сечостатевий апарат. Сперматогенез та овогенез. Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату

Лімфа відводиться в поперекові та у внутрішні клубові лімфатичні вузли.

Яєчник іннервують гілки черевного, ниркового, аортального та підчеревного нервових сплетень.

Маткова труба (tuba uterina) — парний утвір 10—15 см завдовжки. Ширина труби в різних місцях неоднакова. По трубі яйцеклітина переходить з яєчника у матку.

Маткові труби розміщені у верхньому краї широкої маткової зв'язки і мають такі частини: маткову частину, перешийок, ампулу та лійку. Маткова частина розміщена в стінці матки. Перешийок труби — найвужча (2—3 мм) частина труби, яка прилягає до матки. Дещо розширена частина труби — ампула, а частина, обернена до яєчника, називається лійкою. По краях лійки розміщені торочки труби, які оточують яєчник. Одна з торочок (яєчникова торочка) найдовша і прикріплюється до трубного кінця яєчника.

Порожнина маткової труби має два отвори: матковий (відкривається у матку отвором, діаметром 1 мм) та черевний (відкривається в порожнину очеревини).

Маткова труба має три основні оболонки. Слизова оболонка вистелена одношаровим циліндричним війчастим епітелієм і утворює поздовжні складки. М'язова оболонка представлена непосмугованими м'язовими клітинами, які розміщені двома шарами: внутрішнім (коловим) та зовнішнім (поздовжнім). Серозна оболонка утворена за рахунок широкої маткової зв'язки, що вкриває трубу.

Яйцеклітина з пухирчастого яєчникового фолікула потрапляє в маткову трубу, просувається по ній у бік матки завдяки руху війок війчастого епітелію та перистальтичним скороченням м'язової стінки труби. З'єднання жіночої статевої клітини (яйцеклітини) з чоловічою статевою клітиною (сперматозооном), або запліднення, та початкові стадії розвитку зародка відбуваються в матковій трубі.

Кров'ю маткову трубу забезпечують гілки маткової та яєчникової артерії. Венозна кров відводиться в яєчникове та маткове венозні сплетення, а лімфа відтікає у поперекові лімфатичні вузли.

Маткову трубу іннервують гілки яєчникового та матково-піхвового сплетень.

Матка (uterus) — непарний порожнистий м'язовий орган грушоподібної форми, трохи здавлений спереду назад. Він призначений для розвитку заплідненного яйця та виношування плоду у період вагітності. Матка розміщена у порожнині малого таза; спереду від неї лежить сечовий міхур, а ззаду — пряма кишка.

Маса матки у жінки, що ніколи не родила,— 40—50 г, а у жінки, яка багато родила,— 90—100 г.

Найбільш розширена верхня частина матки — це її дно, середня частина — тіло, а нижня, звужена, частина — шийка. Тіло відосно шийки розміщене під кутом, який відкритий допереду. Таке нормальне фізіологічне відношення позначається терміном anteflaxio (вигин наперед). Та частина шийки матки, яка входить у піхву, називається піхвовою, а та, яка лежить над піхвою,— надпіхвовою частиною. Звужене місце переходу тіла матки в шийку має назву перешийка.Матка має дві поверхні: міхурову (передню), яка обернена до сечового міхура, та кишкову (задню), звернену до прямої кишки. Місце переходу однієї поверхні в іншу називається краєм (правим та лівим) матки.

Маткова порожнина — щілиноподібна і на фронтальному розрізі має форму рівнобічного трикутника з основою вгорі. У верхніх кутах цього трикутника розміщені маткові отвори труб, а в нижньому куті маткова порожнина переходить у канал шийки матки, довжина якого 2,5—3 см. Канал закінчується отвором матки, який відкривається у піхву. Отвір матки спереду та ззаду обмежений товстими краями — передньою та задньою губами. У жінок, що не родили, отвір матки округлої форми, а у тих, що родили,— у вигляді поперечної щілини.

Стінка матки побудована з трьох основних оболонок: серозної, м'язової та слизової.

Серозна оболонка, або периметрій, утворена очеревиною. Ця оболонка переходить із сечового міхура на міхурову поверхню матки, починаючи з її шийки. При цьому утворюється міхурово-моткова заглибина. Далі серозна оболонка покриває дно, кишкову поверхню тіла матки, шийку її та незначну частину задньої стінки піхви. Від цього місця очеревина переходить на пряму кишку. Таким чином, між маткою та прямою кишкою утворюється глибока прямо-кишково--маткова заглибина.