Сечостатевий апарат. Сперматогенез та овогенез. Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату

Перетинчаста частина сечівника найвужча і найкоротша (1— 2 см). Вона перфорує сечостатеву діафрагму, а волокна останньої формують довільний м'яз — стискач сечівника (третій стискач сечівника). У цю частину сечівника відкриваються протоки цибулино-сечівникових залоз.

Губчаста частина сечівника найдовша (15—20 см), вона проходить уздовж печеристого тіла і закінчується зовнішнім отвором сечівника.

Ця частина має два розширення: одне розміщене в ділянці цибулини статевого члена, а друге — в місці проходження сечівника через головку статевого члена.

Чоловічий сечівник у спокійному стані статевого члена має два згини. Один відповідає перетинчастій частині сечівника (він випрямляється при піднятті статевого члена), а другий — кореневі статевого члена.

Внутрішня стінка сечівника представлена слизовою оболонкою, яка утворює поздовжні складки. В товщі її розміщені дрібні слизові залози. Ззовні слизову оболонку вкриває шар непосмугованих м'язових клітин.

Жіночий сечівник (urethra feminina) значно коротший (довжина близько 3 см) за чоловічий, прямий та широкий. Починається в ділянці шийки сечового міхура внутрішнім отвором. В місці початку непосмуговані м'язові клітини утворюють мимовільний стискач. Сечівник проходить ззаду та знизу лобкового зрощення і закінчується зовнішнім отвором, який розміщений на 2 см нижче та назад від клітора, в переддвер'ї піхви. Сечівник має і довільний стискач, який являє собою кільце посмугованих м'язових волокон, розміщене в місці проходження сечівником сечостатевої діафрагми.

Стінка жіночого сечівника за будовою подібна до стінки чоловічого сечівника. Вона складається із слизової, м'язової та слабо вираженої адвентиціальної оболонок.

Статеві органи (organa genitalia) поділяються на чоловічі та жіночі, а також на внутрішні та зовнішні статеві органи.

Основна функція внутрішніх статевих органів — розмноження, тобто утворення і виведення чоловічих та жіночих статевих клітин, виношування плоду у жінок та виділення специфічних секретів у чоловіків.

Внутрішні чоловічі статеві органи. До внутрішніх чоловічих статевих органів (organa genitalia masculina interna) належать: яєчко з придатком, сім'явиносна протока, сім'яний міхурець, передміхурова залоза та цибулино-сечівникова залоза (Рис. 3).

Яєчко (testis), або сім'янник,— парна чоловіча статева залоза, еліпсоподібної форми, яка виробляє чоловічі статеві клітини та статеві гормони (Рис. 4). Довжина яєчка — 4—6 см, маса — 15— ЗО г. Воно лежить майже вертикально в мошонці і має дві поверхні (бічну та присередню), два краї (передній та задній) та два кінці (верхній та нижній).

До заднього краю яєчка прилягає його придаток (Рис. 5).

Зовні яєчко вкрите щільною та товстою сполучнотканинною, або білковою, оболонкою. Від цієї оболонки всередину відходять перегородки, які ділять речовину яєчка на 250—300 часточок. Конвергуючи до заднього краю, перегородки яєчка утворюють потовщення — середостіння яєчка. В кожній з часточок яєчка розміщені 2—3 покручені сім'яні канальці, одні кінці яких сліпі, а другі, напрямлені до середостіння, переходять у прямі сім'яні канальці. Прямі сім'яні канальці, проходячи через середостіння яєчка, утворюють сітку, від якої відходять 12—15 виносних проточків яєчка.Стінка покручених сім'яних канальців має опорно-трофічні клітини та сперматогенний епітелій, з якого в процесі сперматогенезу утворюються сперматозоони.

Придаток яєчка (epididymis) — невеликий видовжений орган, який прилягає до заднього краю яєчка. У ньому розрізняють головку, обернену вгору і присередньо, та тригранної форми тіло, яке знизу закінчується хвостом.

Рис. 3. Схема сім'явиносних шляхів: