Сечостатевий апарат. Сперматогенез та овогенез. Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату

Лімфа відтікає в поперекові та клубові лімфатичні вузли.

Іннервують сечоводи гілки ниркових та сечовідних сплетень.

Сечовий міхур (vesica urinaria) — непарний, порожнистий орган, форма якого змінюється залежно від ступеня наповнення. Сечовий міхур розміщується в порожнині малого таза, позаду лобкового зрощення. Опорожнений сечовий міхур сплющений, а наповнений — піднімається вище від верхнього краю лобкового зрощення і набуває яйцеподібної або грушоподібної форми.

У сечовому міхурі розрізняють верхівку, тіло та дно.

Верхівка сечового міхура напрямлена догори та наперед. Від неї до пупка тягнеться серединна пупкова зв'язка, що є облітерованим залишком зародкової сечової протоки.

Більшу частину сечового міхура складає його тіло. Нижню частину міхура становить дно, обернене донизу та назад. Звужуючись, дно переходить у шийку сечового міхура, звідки починається сечівник.

Стінка сечового міхура складається з трьох оболонок: слизової, м'язової та серозної.

Слизова оболонка вистелена багатошаровим кубічним епітелієм. У порожньому міхурі слизова оболонка утворює численні складки, а у наповненому ці складки згладжуються. Складок немає лише на дні сечового міхура, на ділянці у вигляді трикутника, на вершинах якого є отвори: два отвори сечоводу, а третій — внутрішній отвір сечівника. На цій ділянці немає підслизового шару і слизова оболонка міцно зрощена з м'язовою. Тут розміщені рецептори, подразнення яких викликає акт сечовипускання.

Добре виражена м'язова оболонка, представлена трьома шарами непосмугованих м'язових клітин. Два з них — поздовжні (зовнішній та внутрішній), а один шар (середній) — коловий. Волокна колового шару в ділянці шийки міхура утворюють м'яз — стискач міхура.

Зовнішня оболонка сечового міхура — слабо виражена сполучнотканинна оболонка. Очеревина покриває сечовий міхур спереду та з боків, зверху та частково ззаду.Своєю задньою поверхнею сечовий міхур прилягає до прямої кишки (у чоловіків) або до матки (у жінок). Майже з усіх боків сечовий міхур оточений жировою тканиною, яка має назву навколоміхурової клітковини. Нижня стінка дна міхура у чоловіків прилягає до передміхурової залози, а позаду розміщені сім'яні міхурці. У жінок нижній відділ задньої стінки міхура прилягає до піхви та нижньої частини тіла матки.

Кровопостачання сечового міхура відбувається за рахунок гілок внутрішньої клубової артерії, а венозна кров відтікає по однойменних венах.

Лімфа від міхура відтікає у внутрішні клубові вузли.

Іннервують сечовий міхур гілки верхнього та нижнього підчеревних сплетень.

Сечівник (urethra) — частина сечового шляху, призначена для періодичного виведення сечі з сечового міхура назовні. Сечівник має різну будову у чоловіків та жінок.

Чоловічий сечівник (urethra masculina) має форму нерівномірно розширеної трубки 18—20 см завдовжки і призначений для виведення сечі та сім'яної рідини. Починається він від сечового міхура внутрішнім отвором і закінчується на верхівці головки статевого члена зовнішнім отвором.

Топографічне сечівник поділяють на три частини: передміхурову, перетинчасту та губчасту. Передміхурова частина сечівника 2,5—3 см завдовжки — найширша частина сечівника. Вона починається від внутрішнього отвору сечівника, перфорує передміхурову залозу і проходить її товщу майже вертикально. Непосмуговані м'язові клітини передміхурової залози утворюють другий стискач сечівника (перший розміщений на початку сечівника). В цю частину сечівника відкриваються дві сім'явиносні протоки та численні (15—20) вивідні протоки передміхурової залози.