Сечостатевий апарат. Сперматогенез та овогенез. Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату

Рис. 2. Мікроскопічна будова нирки (схема):

Зліва — ниркова кора (1) та нирковий мозок (11), справа — окремий капілярний клубочок з капсулою клубочка та дальшими відділами нефрона; 1 — артерія; 2 — капілярний клубочок; 3 — капсула клубочка (справа розкрита); 4 — канадець нефрона; 5 — капілярна сітка, що оплітає канадець нефрона; 6 — вена; 7 — збиральна ниркова трубочка; 8 — сосочкові протоки.

Кров після резорбції в сосочку відтікає з нього по виносній судині. Останні, в свою чергу, поділяються також на сітку капілярів, які прилягають до покручених канальців. Тут кров з артеріальної перетворюється на венозну і відтікає у венули, а далі — у вени більшого діаметра і у вени нирки. Через нирку за одну годину протікає близько 40, а за добу — близько 1000 л крові.Розміщуючись у заочеревинному просторі, в ніші, яка утворена квадратним м'язом попереку та великим поперековим м'язом, нирка покрита з усіх боків нирковою фасцією.

Права нирка лежить на 2—3 см нижче, розміщуючись відповідно від XII грудного до IV поперекового хребця, а ліва — від XI грудного до III поперекового хребця. Нирки лежать дещо косо, так, що верхні кінці їх майже вдвоє ближчі один од одного, ніж нижні.

Поблизу нирок розміщені надниркові залози, печінка, ободова кишка, дванадцятипала кишка, шлунок та підшлункова залоза.

Кровопостачання нирки відбувається за рахунок ниркової артерії, яка відходить від черевної частини аорти. Звичайно до кожної нирки йде по одній артерії, але в 20 % випадків їх буває по дві.

У воротах нирки ниркова артерія частіше поділяється на три гілки: до верхнього кінця, до нижнього кінця та до центральної частини нирки. Від цих гілок, які називаються сегментарними, в речовину нирки відходять міжчасточкові артерії, які на ділянках, що відповідають основам пірамід, називаються дугоподібними артеріями. Від останніх у межах ниркової кори відходять міжчасточкові артерії. Кров, яка протікає по них, бере участь у сечоутворенні. У нирковий мозок від дугоподібних артерій відходять прямі артеріоли. Це судини, які живлять речовину нирки. Артеріальна кров через систему венозних капілярів переходить у венозне русло.

Венозна кров відтікає від ниркової кори по зірчастих венулах, а від ниркового мозку — по прямих венулах. Далі вени нирки подібні до артерій.

Лімфа від нирок відтікає у вузли, розміщені біля нижньої порожнистої вени та черевної частини аорти.

Іннервуються нирки гілками ниркового та черевного сплетень.

Сечовід (ureter) за формою являє собою трубу діаметром 3—8 мм та близько 30 см завдовжки. Розрізняють черевну та тазову частини сечоводу. Черевна частина починається від ниркової миски і, розміщуючись у заочеревинному просторі, йде донизу вздовж задньої стінки черевної порожнини. Спереду сечовід прикритий очеревиною.

Правий сечовід розміщений між нижньою порожнистою веною та висхідною ободовою кишкою, а лівий — між черевною частиною аорти та низхідною ободовою кишкою.

На межі між великим та малим тазом черевна частина сечоводу переходить у тазову частину. У цьому місці сечовід перетинає спереду спільні клубові судини. Спускаючись по бічній стінці таза, сечовід доходить до дна сечового міхура, перфорує його стінку в косому напрямі і відкривається у порожнину міхура. Перед впадінням у сечовий міхур сечовід перехрещує у чоловіків сім'явиносну протоку, яка лежить присередньо, а у жінок — маткову артерію, яка розміщена в напрямі назад.

Стінка сечоводу складається з трьох оболонок. Внутрішня оболонка (слизова) вистелена перехідним епітелієм, має слизові залови і утворює численні поздовжні складки. Середня оболонка (м'я-вова) представлена переплетеними непосмугованими м'язовими клітинами. Зовнішня оболонка сечоводу побудована із сполучної тканини.

Сечовід забезпечують кров'ю гілки ниркових та яєчкових (яєчникових) артерій, а венозна кров відтікає по однойменних венах у нижню порожнисту вену.