Сечостатевий апарат. Сперматогенез та овогенез. Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату

Секрет сім'яних міхурців — прозора, безбарвна або дещо жовтувата рідина, яка домішується до сперми і розріджує її.

Стінка сім'яного міхурця утворена слизовою оболонкою, тонкими м'язовою та адвентиціальною оболонками. Випинання слизової оболонки частково відділяють численні покручені камери, які видно в порожнині сім'яного міхурця.

Вивідна протока сім'яного міхурця з'єднується з кінцем сім'я-вивідної протоки, утворюючи сім'явипорскувальну протоку.Передміхурова залоза (prostata) — непарний м'язово-залозистий орган, який формою нагадує каштан. Маса залози у дорослого — близько 20 г. Залоза розміщена у порожнині малого таза і охоплює початкову частину сечівника та кінцеві відділи сім'явипорскувальних проток.

У передміхуровій залозі розрізняють потовщену основу, яка прилягає до дна сечового міхура, та загострену верхівку, напрямлену наперед та донизу, до сечостатевої діафрагми. Крім того, описують чотири поверхні залози: передню (обернену до лобкового зрощення), задню (що прилягає до ампули прямої кишки і може бути промацана пальцем через відхідник) та дві нижньобічні. Передміхурова залоза має дві частки (праву та ліву) і перешийок.

По всій довжині передміхурову залозу пронизує початкова частина сечівника, який проходить ближче до передньої поверхні залози.

Тканина передміхурової залози складається з двох речовин: залозистої та м'язової. Залозиста речовина утворює 30—35 маленьких часточок залози, проміжки між якими заповнені сполучною тканиною та непосмугованими міоцитами. Часточки виділяють секрет, який входить до складу сперми. Цей секрет по проточках передміхурової залози, які відкриваються переважно на задній стінці сечівника, потрапляє в сечівник.

М'язова речовина передміхурової залози побудована з непосмугованих м'язових клітин, розміщених між проміжками часточок залози, і складає значну частину речовини залози. М'язові клітини при скороченні сприяють одночасному виділенню секрету із залозистих часточок, а також виконують роль мимовільного стискача сечівника.

Зовні передміхурову залозу вкриває сполучнотканинна капсула.

Кров'ю передміхурову залозу забезпечують гілки нижніх міхурових та середніх прямокишкових артерій, а венозна кров відтікає в міхурове сплетення та через гілки нижніх міхурових вен у внутрішню клубову вену. Лімфа відводиться у внутрішні клубові лімфатичні вузли.

Передміхурову залозу іннервують гілки нижнього підчеревного сплетення.

Цибулино-сечівникова залоза (glandula bulbourethralis) парний (правий та лівий) утвір, величиною та формою нагадує горошину. Залоза знаходиться у товщі сечостатевої діафрагми, по боках та дещо назад від перетинчастої частини сечівника.

Секрет залози у вигляді тягучої слизової рідини проходить через протоку залози, яка відкривається в сечівник у ділянці цибулини губчастого тіла, і домішується до сперми.

Зовнішні чоловічі статеві органи. До зовнішніх чоловічих статевих органів (organa genitalia masculina externa) відносять статевий член та мошонку.

Статевий член (penis) — циліндричної форми орган, призначений для виведення сечі та сім'яної рідини — сперми (Рис. 6).

У цьому органі розрізняють головку, на якій знаходиться зовнішнє вічко сечівника. Місце фіксації члена до кісток таза називається коренем. Частина органа, яка лежить між коренем і головкою, називається тілом члена. Між тілом та головкою члена розміщена шийка головки.

Передня (верхня) поверхня тіла називається ще спинкою статевого члена, а задня — сечівниковою поверхнею.

Основу будови статевого члена складають три поздовжньо розміщені тіла; два печеристі та одне губчасте.

Печеристі тіла статевого члена розміщені поруч у спинці статевого члена і вкриті спільною білковою оболонкою. Вільні (нижні) кінці тіл дещо загострені, а верхні, розходячись у вигляді ніжок, прикріплюються до кісток таза в ділянці лобкової дуги.