Сечостатевий апарат. Сперматогенез та овогенез. Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату

Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату

Нирки новонароджених складаються в середньому з 10—14 часток, що відділяються одна від одної борознами різної глибини. Ниркова кіркова речовина у немовлят дуже тонка (1,5—2,0 мм) завдяки недостатньо розвиненим проксимальним частинам канальців нефронів і тільки в 8 10 років життя наближається за будовою до нирки дорослої людини. Ворота нирок у дітей перших років життя знаходяться на рівні II поперекового хребця, у зв'язку з чим ниркові судини відносно черевної частини аорти та нижньої порожнистої вени розміщуються косо. Поступово розміри і маса нирок збільшуються, і у дорослих їхні ворота проектуються на рівні І поперекового хребця. За розміром та масою нирки хлопчиків і чоловіків більші, ніж дівчат та жінок.

Довжина сечоводів новонароджених 5—7 см, у дітей перших років життя збільшується до 13 15 см, а у дорослої людини становить ЗО—35 см. У дітей і дорослих лівий сечовід довший, ніж правий, на 2—3 см.

У зв'язку з тим що порожнина таза у новонароджених недорозвинена, сечовий міхур розміщується у черевній порожнині, за формою нагадує веретено або грушу, масою 5—7 г, а об'ємом 50—80 см3. Його структура та топографія остаточно формуються у 15—17 років.

Передміхурова залоза до 7—10 років куляста, складається із сполучної та м'язової тканин, а також незначної кількості простатичних залоз. Остаточної будови орган набуває в період статевого дозрівання.

Яєчка новонароджених, як правило, знаходяться у мошонці. Статевий член короткий, а передня шкірочка довга, і її вуздечка ще не утворена.

Чоловічий сечівник на 12—15 см довший і на 2—3 мм вужчий, ніж жіночий.Яєчники новонароджених найчастіше розміщуються поза тазом, оскільки процес опускання їх ще не закінчився, і тільки у 5—6 років вони займають те ж саме місце, що й у дорослих. У новонароджених і немовлят дно вузької і плоскої матки знаходиться вище лобкового зрощення. Поступово орган опускається у малий таз і в кінці періоду статевого дозрівання за структурою та топографією нагадує матку дорослої жінки, що не родила.

Часто нирки протягом усього життя людини лишаються поділеними на частки. Трапляються також випадки, коли одна з нирок значно менша другої або її немає зовсім. Іноді нирки з'єднуються між собою верхніми або нижніми кінцями (підковоподібна нирка). Зустрічається ненормальне положення нирок, пов'язане з аномаліями кількості і топографії їхніх судин. Серед варіантів сечоводів спостерігають подвоєння, часткову й повну облітерацію одного з них тощо.

Тяжкою аномалією сечового міхура є незарощення його передньої стінки, що збігається із щілиною передньої стінки черевної порожнини.

Яєчка варіюють за розмірами та масою. Іноді одне з них може бути недорозвинене або відсутнє — так званий монорхізм. Буває, що яєчко під час опускання затримується у черевній порожнині або у пахвинному каналі. Зустрічаються випадки незарощення чоловічого сечівника й сечівникової поверхні статевого члена — гіпоспадія.

Яєчники також варіюють за розмірами, формою та масою. Бувають відсутні одна або обидві маткові труби. Описані повні та неповні подвоєння матки і піхви. Спостерігається асиметрія форми та положення матки.

Крім вищеописаних особливостей органів сечостатевого апарату існують і інші, що мають велике значення у практичній медицині.

Список використаної літератури

1.Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини: Навч. посібник. – 2-ге вид., – К.: Вища шк., 1992.

2.Свиридов О.І. «Анатомія людини» – Київ, Вища школа, 2001.

3.Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия: Учебник. – К., 1985.

4.Паталогическая анатомия. Струков А.И., Серов В.В., Москва, «Медицина», 1995 г.