Товарознавчі аспекти ринку виноградних вин в Україні

3.5. Маркетингова діяльність виробників виноградних вин в Україні та оцінка конкурентоспроможності їх продукції

Важливою складовою успішної маркетингової діяльності виробників вина є проведення комплексу робіт з дослідження ринку. З їхньою допомогою знаходять потенційних покупців, вивчають їхні потреби, реальний і можливий попит на виноградне вино, вивчають тенденції до змін ринкової ситуації, прогнозують розвиток ринку в довгостроковій перспективі [6].

Мало хто бачить майбутнє України без власної виноробної галузі.

Дані соціологічного опитування, проведеного серед студентів і випускників кафедри товарознавства продовольчих товарів (50 респондентів) щодо прогнозів на перспективу є обнадійливими. На запитання: "Якого рівня розвитку досягне виноробна галузь України до кінця XXI століття?" були отримані відповіді:

•досягне рівня провідних західних країн - 24 чоловіки (48 %);

•залишиться на тих же позиціях - 18 чоловік (36 %);

•зупиниться в розвитку - 8 чоловік (16 %), а з тим, що виноробство взагалі перестане існувати як галузь економіки, не погодився ніхто.З отриманих даних випливає, що 91 % респондентів пророкують розвиток вітчизняного виноробства.

Визначаючи усі фактори, що сприяють прогресу галузі, як позитивні, а стримуючі - як негативні, приведемо наступний їхній перелік [45]. Для підтримки системного підходу розділимо їх на внутрішні і зовнішні.

1.Негативні фактори. У группу внутрішніх факторів входять усі політичні, економічні, психологічні й інші фактори, що знаходяться під контролем різних державних органів, а також організацій і приватних осіб, покликаних захищати національні економічні інтереси. Це:

•важка спадковість. Більшість українських виноробних підприємств відносяться до заводів вторинного виноробства (в основному міського типу). Багато їх побудовано до 90-х років і орієнтовано на розлив вин і коньяків, що надходять з регіонів первинного виноробства. Ці підприємства мали міцні зв'язки з обмеженим колом постачальників виноматеріалів, тому практично не мали проблем з оцінкою якості продукції. Держава відповідала за виробництво, збут і споживання виноробної продукції. Вітчизняні підприємства на тривалий період виявилися нездатними вирішувати питання виробництва конкурентноздатної продукції.

•виноробна продукція. Дозвіл виготовляти виноробну продукцію підприємствам, а нині акціонерним товариствам, при сучасних економічних умовах і стані галузі стало невигідно в комерційному відношені. Постають проблеми стабілізації виноробної продукції, постачальників сировини (пошук якісної і дешевої сировини), розвитку виноградарства, підготовки кадрів в інститутах і технікумах.

•імпорт концентрованого виноградного сусла. Найбільш далекоглядні виробники перебудовують виробництво, змінюють асортимент.

•непродумана податкова система.

•слабка система сертифікації і контролю якості продукції.

•обмежена сировинна база.

•диктатура сировинних регіонів. В умовах тотального дефіциту сировини для виробництва якісних вин і коньяків говорити про повноцінну конкуренцію в галузі не приходиться: завжди буде існувати небезпека виникнення диктату з боку сировинних регіонів.

Крім того не варто забувати також і про зовнішні фактори, головним чином це - непрямі причини екзогенного походження.

У группу зовнішніх факторів входять: