Вартість і структура капіталу

в) планованого темпу росту виплат прибутку власникам капіталу у формі дивідендів (чи відсотків);

г) планованих витрат з емісії акцій (чи залучення додаткового пайового капіталу).У процесі залучення цього виду власного капіталу варто мати на увазі, що за вартістю він є найбільш дорогим, тому що витрати на його обслуговування не зменшують базу оподатковування прибутку, а премія за ризик — найбільш висока, тому що цей капітал при банкрутстві підприємства захищений найменше.

Розрахунок вартості додаткового капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій, здійснюється за наступною формулою:

,(4.8)

де ВКпа – вартість власного капіталу, приваблюваного за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв), %;

Ка – кількість додатково випущених акцій;

Дпа – сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію в звітному періоді, %;

ПВт – плановий процент виплат дивідендів, виражений десятковим дробом;

Кпа – сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій.

Процес керування вартістю залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризується високим рівнем складності і вимагає відповідно високої кваліфікації виконавців. Це керування здійснюється шляхом розробки і реалізації емісійної політики підприємства, а також його дивідендної політики. З урахуванням оцінки вартості окремих складених елементів власного капіталу і питомої ваги кожного з цих елементів у загальній його сумі може бути розрахований показник середньозваженої вартості власного капіталу підприємства.

Відсутню потребу в капіталі, що не може забезпечити його формування за рахунок власних внутрішніх і зовнішніх джерел, підприємство задовольняє шляхом залучення позикового капіталу. Різноманіття джерел і умов пропозиції позикового капіталу визначає необхідність здійснення порівняльної оцінки ефективності формування позикового капіталу в розрізі окремих його видів і форм. Основу такої оцінки становить визначення вартості приваблюваного позикового капіталу в розрізі окремих його елементів.

Оцінка вартості позикового капіталу має ряд особливостей, основними з яких є:

а) відносна простота формування базового показника оцінки вартості. Таким базовим показником, що підлягає наступному корегуванню, є вартість обслуговування боргу у формі відсотка за кредит, або купонної ставки за облігацію. Цей показник передбачений умовами кредитного договору або іншими формами контрактних зобов'язань підприємства;

б) облік у процесі оцінки вартості позикових засобів податкового коректора. Оскільки виплати з обслуговування боргу (відсотків за кредит і інші форми цього обслуговування) відносяться на витрати продукції, вони зменшують розмір оподатковуваної бази підприємства і, відповідно, знижують розмір вартості позикового капіталу на ставку податку з прибутку.

Розглянемо особливості оцінки і керування вартістю позикового капіталу в розрізі базових його елементів.

1. Вартість фінансового кредиту оцінюється в розрізі двох основних джерел його надання на сучасному етапі — банківського кредиту і фінансового лізингу (принципові положення такої оцінки можуть бути використані і при залученні підприємством фінансового кредиту з інших джерел).

Вартість банківського кредиту, незважаючи на ромаїття його видів, форм і умов, визначається на основі ставки відсотка за кредит, що формує основні витрати з його обслуговування. Ця ставка в процесі оцінки вимагає внесення двох уточнень: вона повинна бути збільшена на розмір інших витрат підприємства, обумовлених умовами кредитної угоди (наприклад, страхування кредиту за рахунок позичальника), і зменшена на ставку податку з прибутку з метою відображення реальних витрат підприємства.