Вартість і структура капіталу

ПВт – планований темп росту виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, виражений десятковим дробом.

Вартість нерозподіленого прибутку останнього звітного періоду оцінюється з врахуванням визначених прогнозних розрахунків. Нерозподілений прибуток являє собою ту капіталізовану його частину, що буде використана в майбутньому періоді, а ціною сформованого нерозподіленого прибутку виступають плановані виплати власникам, яким вона належить.

Такий підхід до оцінки нерозподіленого прибутку грунтується на тому, що якби він був виплачений власникам капіталу при розподілі за результатами звітного періоду, то вони, інвестувавши його в будь-які інші об'єкти, одержали б відповідний прибуток, що було би ціною цього інвестованого капіталу. Але власники зволіли інвестувати цей прибуток у власне підприємство, отже, його ціною виступає запланована до розподілу сума чистого прибутку майбутнього періоду на цю частину інвестованого капіталу.

З урахуванням такого підходу вартість нерозподіленого прибутку прирівнюється до вартості функціонуючого власного капіталу підприємства у плановому періоді. Даний підхід дозволяє зробити висновок – коли вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді і вартість нерозподіленого прибутку в цьому ж періоді рівні, то при оцінці середньозваженої вартості капіталу в плановому періоді ці елементи капіталу можуть розглядатися як єдиний підсумований елемент.

Процес керування вартістю нерозподіленого прибутку визначається насамперед сферою його використання — інвестиційною діяльністю. Тому мета керування цією частиною капіталу підпорядкована цілям інвестиційної політики підприємства і, відповідно, норма інвестиційного прибутку (внутрішня ставка прибутковості) завжди повинна співвідноситися з рівнем вартості нерозподіленого прибутку.

Вартість додатково залученого акціонерного (пайового) капіталу розраховується в процесі оцінки диференційовано за привілейованими акціями і за простими акціями.

Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій визначається з урахуванням фіксованого розміру дивідендів. Це значно спрощує процес визначення вартості даного елемента капіталу, тому що обслуговування зобов'язань за привілейованими акціями багато в чому збігається з обслуговуванням зобов'язань позикового капіталу. Однак істотною розбіжністю у характері цього обслуговування з позицій оцінки вартості є те, що виплати з обслуговування позикового капіталу відносяться на витрати (собівартість) і тому виключені зі складу оподатковуваного прибутку, а дивідендні виплати на привілейовані акції здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства. Крім виплати дивідендів, до витрат підприємства відносяться також емісійні витрати з випуску акцій (так звані "витрати розміщення"), що становлять відчутну величину.

З урахуванням цих особливостей вартість додатково залученого капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій розраховується за формулою:

,(4.7)

де ВКз – вартість власного капіталу, залученого за рахунок емісії привілейованих акцій, %;

Дпр – сума дивідендів, передбачених до виплати відповідно до контрактних зобов'язань емітента;

Кз — сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії привілейованих акцій;

Ве — витрати з емісії акцій, виражені в десятковому дробі стосовно суми емісії.

Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії простих акцій вимагає обліку таких показників:

а) суми додаткової емісії простих акцій;

б) суми дивідендів, виплачених у звітному періоді на одну акцію (чи суми прибутку, виплаченого власникам на одиницю капіталу);