Вартість і структура капіталу

(4.1)

(4.2)

(4.3)

(4.4)

Тактика капіталізації прибутку може бути формалізовано описана у вигляді оптимізаційної задачі:

Оптимальне значення пропорції П4 не обов'язково повинно бути мінімальним. Воно залежить від виду діяльності, етапу розвитку організації поточного фінансового стану. У випадку нестабільного фінансового стану кращим буде жорсткий варіант керування власним капіталом: не розподіляти прибуток у фонди споживання і не використовувати фонди нагромадження на збільшення позаоборотних активів. Останнє, звичайно, нереально, але принаймні необхідне тверде лімітування витрат підрозділів організації з придбання основних засобів, що полягає в наступному:

а) наприкінці звітного періоду підрозділи здають заявки на майбутній квартал для придбання основних засобів;

б) за підсумками звітного періоду формується фонд нагромадження;в) розпорядженням організації встановлюються ліміти, виходячи з загальної суми на придбання основних засобів, не перевищуючи визначеної частки (наприклад, 10%) прибутку, розподіленої у фонди нагромадження.

Не розподіляти прибуток у фонди споживання також досить важко, оскільки не можна цілком виключити випадки надання організацією матеріальної допомоги співробітникам. У зв'язку з цим фонд споживання в частині матеріальної допомоги повинен формуватися в мінімальних розмірах, переважно у вигляді фіксованої суми, а не у відсотках від чистого прибутку.

Позичковий капітал формується, в основному, за рахунок кредитів – надання в борг грошей або товарів. До видів кредитів належать: банківський; комерційний; державний; лізинговий.

Банківський кредит являє собою позичку, видану банком чи кредитною установою на умовах терміновості, зворотності, платності. Суб'єкт господарювання одержує позичку на визначений час з обов'язковим поверненням у встановлений термін і зі сплатою відсотків за користування позиковим капіталом. У залежності від терміну кредитування банківські кредити підрозділяються на короткострокові і довгострокові. Короткострокові кредити даються на термін до одного року, довгострокові — на термін понад один рік. У залежності від мети кредитування банківські кредити підрозділяються на кредити, що видаються на фінансування оборотних коштів (як правило, короткострокові кредити), і на кредити, що видаються на фінансування капіталовкладень (звичайно довгострокові кредити). Кредити видаються в гривнях, а також в іноземній валюті. Плата за кредит стягується за ставками, що склалися на грошовому ринку короткострокових кредитів і на ринку капіталів довгострокових кредитів. Відсотки, сплачені за кредитами, відповідно до чинного законодавства можуть відноситися або на собівартість продукції, або на балансовий прибуток, або на чистий прибуток.

Комерційний кредит являє собою відстрочку платежів одного суб'єкта іншому. Комерційні кредити видаються суб'єкту постачальниками продукції (робіт, послуг) у формі вексельного кредиту, фірмового чи кредиту відкритого рахунку. Комерційний кредит також дається покупцем постачальнику у формі авансу.

Державний кредит – це господарські відносини між державою і суб’єктами господарювання, а його джерелом є кошти державного бюджету, які направляються в уповноважені банки для проведення кредитування підприємств.

Лізинговий кредит – це стосунки між суб’єктами господарювання, які виникають за орендування майна.

Потреба підприємства в кредитах визначається на основі розробленої програми (проекту) за етапами її реалізації та з врахуванням власних джерел фінансування.