Вартість і структура капіталу

Резервний фонд створюється господарськими суб'єктами на випадок припинення їхньої діяльності для покриття кредиторської заборгованості. Утворення резервного фонду є обов'язковим для акціонерного товариства, кооперативу, підприємства з іноземними інвестиціями. Відрахування в резервний фонд та інші аналогічні за призначенням фонди проводяться до досягнення розмірів цих фондів, встановлених установчими документами, але не більше 25% статутного капіталу.

Фонд нагромадження являє собою джерело засобів суб'єкта, що акумулює прибуток та інші джерела для створення нового майна, придбання основних фондів, оборотних коштів і т.п. Фонд нагромадження показує ріст майнового стану господарського суб'єкта, збільшення його власних засобів.

Фонд споживання є джерелом засобів господарського суб'єкта, зарезервований для здійснення заходів щодо соціального розвитку (крім капітальних вкладень) і матеріального заохочення колективу.

Амортизаційні відрахування є стійким джерелом фінансових ресурсів. Амортизаційні відрахування проводяться тільки до повного перенесення балансової вартості фондів на собівартість продукції (робіт, послуг). Амортизаційні відрахування можуть нараховуватися рівномірним чи прискореним методами. В Україні застосовується головним чином рівномірний метод нарахування амортизації. Амортизація основних засобів нараховується по всіх групах основних засобів, включаючи і незавершене будівництво (за винятком земельних ділянок, продуктивної худоби, бібліотечного фонду і т.д.). При рівномірному методі амортизація нараховується за єдиними нормами амортизації, встановленими у відсотках до залишкової вартості основних засобів.

Нерозподілений прибуток у першу чергу повинен направлятися на покриття збитків минулих років, що погіршують оцінку діяльності організації. Залишок нерозподіленого прибутку після покриття збитків і списання витрат за рахунок чистого прибутку безпосередньо розподіляється між фондами нагромадження, фондом соціальної сфери і фондами споживання. До витрат за рахунок чистого прибутку, зокрема, відносяться:

витрати для створення нових і вдосконалювання діючих технологій, а також на підвищення якості продукції, зв'язані з проведенням науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, створенням нових видів сировини і матеріалів, переоснащенням виробництва;

витрати на проведення заходів щодо охорони здоров'я й організації відпочинку, не пов'язані безпосередньо з участю працівників у виробничому процесі;

платежі за перевищення гранично допустимих викидів (скидань) забруднюючих речовин у природне середовище;

витрати, пов'язані з ревізією або аудиторською перевіркою фінансово-господарської діяльності організації, проведеною з ініціативи одного з засновників (учасників) цієї організації;

витрати для створення й удосконалювання систем і засобів керування капітального (інвестиційного) характеру;

витрати, пов'язані з утриманням навчальних закладів і наданням їм безкоштовних послуг;

оплата проїзних документів, що призначені для працівників організації;

витрати на утримання (включаючи амортизаційні відрахування і витрати на усі види ремонтів) культурно-побутових та інших невиробничих об'єктів, що знаходяться на балансі підприємств, а також витрати на проведення робіт, виконуваних у порядку надання допомоги й участі в діяльності інших підприємств і організацій;

інші види витрат відповідно до чинного законодавства, що включаються не в собівартість продукції (робіт, послуг) і не вносяться на рахунок прибутків і збитків.

Основною формою поповнення власного капіталу організації має бути розподіл чистого прибутку у фонди нагромадження. Капіталізація прибутку визначається наступними пропорціями: