Вартість і структура капіталу

–існує “оптимальна структура капіталу”.

При цьому наводяться аргументи, що зважена ціна капіталу залежить від ціни його складових, які підрозділяються узагальнено на два види — власний і позиковий капітал. У залежності від структури капіталу ціна кожного з цих джерел змінюється, причому темпи зміни різні. Численні дослідження показали, що з ростом частки позикових засобів у загальній сумі джерел довгострокового капіталу ціна власного капіталу постійно збільшується зростаючими темпами, а ціна позикового капіталу, залишаючись спочатку практично незмінною, потім теж починає зростати. Оскільки ціна позикового капіталу (Цз) у середньому нижча, ніж ціна власного капіталу (Цв), існує структура капіталу, названа оптимальною, при якій показник Цс має мінімальне значення, а ціна підприємства буде максимальною (рис. 4.1).

Рис.4.1 – Традиційний погляд на залежність ціни капіталу

від структури капіталу

Моделлю М.Міллера та Ф.Модільяні передбачається наступне. Якщо ринкова вартість боргу корпорації підвищується внаслідок фінансового левериджа корпорації, то відповідно на цю ж саму суму знижується ринкова вартість оплаченого капіталу. Тому на ринкову вартість усього капіталу його структура не впливає. Ринкова вартість не зміниться, якщо корпорація профінансує свою економічну експансію на 100 % у борг або, навпаки, тільки оплаченим капіталом. Міллер і Модільяні вводять поняття арбітражу, тобто визначення різниці у вартості капіталу на двох різних ринках. Вони доходять висновку, що вартість капіталу двох корпорацій, які відрізняються за структурою капіталу, однакова. Інакше інвестори продавали б цінні папери тієї корпорації, вартість капіталу якої нижча, і, навпаки, купували б цінні папери корпорації, вартість капіталу якої вища. Але закони ринкової економіки такі, що ціни на різних ринках зрівноважуються внаслідок намагання інвесторів одержати високий прибуток.

Найважливішим моментом в управлінні фінансами є визначення оптимальної структури капіталу.

Оптимальна структура капіталу є відношенням використання власних і позичкових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорціональність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

В практичній діяльності оптимізація структури капіталу проводиться з допомогою відповідних методів.

1. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Для проведення таких оптимізаційних розрахунків використовується механізм фінансового левериджа.

2. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації його вартості. Процес цієї оптимізації ґрунтується на попередній оцінці вартості власного і позичкового капіталу при різних умовах його залучення та здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.3. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Цей метод оптимізації структури капіталу пов’язаний з процесом диференціального вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства.

Більш детально з перерахованими методами можна ознайомитися у фаховій літературі.

ЛIТЕРАТУРА

1. Конституція України.—К., 1996.

2. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України.— 1991—№20.

3. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14.

4. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.