Міжнародний менеджмент, інтернаціоналізація фірм

З приводу визначення поняття «ТНК», критеріїв, що дозволяють відокремити їх від інших фірм, дотепер продовжуються суперечки. Оскільки важко з упевненістю визначити, чи використовує компанія «міжнародний підхід», застосовуються більш вузькі робочі визначення транснаціональних корпорацій.

У різних дослідницьких програмах використовувалися і використовуються різні критерії віднесення корпорацій до транснаціонального:

•кількість країн, у яких діє компанія (відповідно до різних підходів мінімум складає від 2 до 6 країн);

•визначене мінімальне число країн, у яких розміщені виробничі потужності компанії;

•визначений розмір, якого досягла компанія;

•мінімум частки іноземних операцій у доходах чи продажах фірми (як правило, 25%);

•володіння не менш, ніж 25% «голосуючих» акцій у трьох чи більш країнах — той мінімум пайової участі в закордонному акціонерному капіталі, що забезпечував би фірмі контроль над економічною діяльністю закордонного підприємства і представляв би прямі закордонні інвестиції;

•багатонаціональний склад персоналу компаній, склад її вищого керівництва.Так, відповідно до дослідницької програми Гарвардського університету, у розряд транснаціональних відносилися компанії, що мають більш 6 закордонних дочірніх фірм [3].

Особливий інтерес представляють критерії віднесення компаній до транснаціональних, використовувані Організацією Об'єднаних Націй, і їхня зміна останнім часом. ООН довгий час відносила до міжнародних корпорацій такі фірми, що мали річний оборот, що перевищує 100 млн. доларів, і філії не менш чим у 6-ти країнах. В останні роки було зроблено кілька уточнень: про міжнародний статус фірми тепер свідчить розмір закордонних активів і їхня частка в загальному обсязі активів компанії, частка закордонних продажів у загальному обсязі реалізації продукції і частка закордонного персоналу в загальній чисельності персоналу компанії. ЮНКТАД, досліджуючи діяльність ТНК, ранжирує найбільші транснаціональні корпорації по обсягу закордонних активів і аналізує рівень їх транснаціональності.

З огляду на те, що формулювання поняття «транснаціональна корпорація» торкається інтересів багатьох держав, компромісний варіант визначення поняття «ТНК» в ООН говорить, що ТНК — це компанія:

•що включає одиниці в двох чи більш країнах, незалежно від юридичної форми і поля діяльності;

•що оперує в рамках системи прийняття рішень, що дозволяє проводити погоджену політику і здійснювати загальну стратегію через один чи більш керівний центр;

•у якій окремі одиниці зв'язані за допомогою власності чи яким-небудь іншим образом так, що одна чи більш з них можуть мати значний вплив на діяльність інших і, зокрема, поділяти знання, ресурси і відповідальність з іншими.

Останнім часом ЮНКТАД, трохи уточнюючи вищенаведену характеристику, до ТНК відносить корпорації, що включають головні підприємства і їхні закордонні філії (дочірні компанії), причому головне підприємство контролює активи інших економічних одиниць у державах за межами країни базування материнської компанії, як правило, шляхом участі в капіталі. У якості нормативної нижньої границі для здійснення контролю за активами вважається частка капіталу не менш 10% звичайних акцій.

Зміна критеріїв віднесення компаній до транснаціональних, природно, уплинуло на динаміку кількості ТНК, що приводяться в щорічних доповідях ООН.

Інформація, що відбиває «міжнародний підхід» діяльності найбільших ТНК, представлена в табл. 3.1. По показнику величини відсотка продажів продукції і послуг, реалізованих за межами країни базування материнської компанії, одним зі світових лідерів є швейцарська фірма «Nestle» (98,3%). Не набагато відстають від її «Nippon Mitsubishi Oil Corporation (Nippon Oil Co.Ltd)» (83,8%) і «Dаімlеrсhrуslеr AG» (81,1%).