Міжнародний менеджмент, інтернаціоналізація фірм
Найбільші у світі транснаціональні корпорації усе більше проникають на український ринок. Національний капітал у нашій країні також прагне структуруватись в могутні утворення, у тому числі у фінансово-промислові, адекватні міжнародним аналогам. Тому питання транснаціонализації компаній, критеріїв формування ТНК, їхніх масштабів і ролі є дуже актуальними для українських менеджерів [6].
Відповідно до Доповіді про світові інвестиції (2001 рік), підготовленої Конференцією Організації Об'єднаних Націй по торгівлі і розвитку — ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development, UNCTAD), що традиційно вивчає діяльність ТНК, у світі нараховується 63 тис. транснаціональних корпорацій з 800 тис. закордонних підрозділів. У середині 90-х років функціонувало 40 тис. таких корпорацій. Вони контролювали за межами своїх країн до 250 тис. дочірніх компаній. Кількість ТНК за останні тридцять років збільшилося в 9 разів (у 1970 р. було зареєстровано лише 7 тис. подібних фірм, у 1976 р. їх було 11 тисяч з 86 тис. закордонних філій, а в 1990 р. — 24 тис. ТНК).На мал. 1 представлена динаміка кількості транснаціональних компаній і їх закордонних дочірніх підприємств і філій за останнє десятиліття. Графік складений на основі бази даних Організації Об'єднаних Націй. Інформація, що міститься в річних доповідях ЮНКТАД про світові інвестиції, звичайно характеризує картину, що склалася за один-два років до їхнього опублікування. Тому на малюнку, з огляду на деяку нерівномірність за часом представлених даних, рік відповідає року опублікування відповідного доповіді.
Мал.3.1. Динаміка кількості ТНК і їхніх закордонних філій
Аналіз даних, представлених на мал. 3.1., показує, що за останні два-три років спостерігається істотний ріст кількості закордонних філій ТНК у порівнянні зі збільшенням числа материнських компаній. Так, при темпі приросту транснаціональних компаній у 2001 році в порівнянні з даними 1999 року на 5%, кількість дочірніх компаній збільшилася на 60%. Дані, опубліковані по ТНК у 2001 році, збігаються з даними 2000 року, однак, кількість закордонних філій зрослася на 15,9%. Якщо в середині 90-х років у середньому до складу однієї транснаціональної корпорації входило 6 дочірніх компаній, то за даними 2001 року — уже майже 13.
Справедливості заради, слід зазначити, що на об'єктивність даних про кількість транснаціональних компаній впливає, насамперед, фактор, що полягає в тім, які компанії дослідники відносять до ТНК, за допомогою яких критеріїв визначається ступінь транснаціональності корпорації.
Термін «транснаціональна корпорація», «багатонаціональна компанія» (multinational corporation, multinational enterprise, MNC) як загальноприйнятий став застосовуватися тільки з 1960 року [9].
Транснаціональна корпорація — це комплекс, що використовує у своїй діяльності міжнародний підхід і що припускає формування транснаціонального виробничого, торгового і фінансового комплексу з єдиним центром прийняття рішень у країні базування і з філіями в інших країнах.
Характерною рисою ТНК є сполучення централізованого керівництва з визначеним ступенем самостійності вхідних у неї і юридичних осіб, що знаходяться в різних країнах, і структурних підрозділів (філій, представництв).
ТНК використовує комплексну глобальну філософію бізнесу, що передбачає функціонування компанії як усередині країни, так і закордоном. Звичайно компанії такого роду прибігають у своїй господарській діяльності практично до всіх доступних операцій міжнародного бізнесу.
Транснаціональні корпорації — це міжнародні компанії. Вони міжнародні за характером своєї діяльності: вони володіють чи контролюють виробництво продукції (чи послуг) поза межами країни базування, у різних країнах світу, розташовуючи там свої філії, що функціонують відповідно до глобальної стратегії, розроблювальною материнською компанією. Таким чином, «міжнародний підхід» ТНК визначається тією роллю, що займають закордонні операції у всіх аспектах економічного життя цих компаній.
«Багатонаціональність» компанії може виявлятися й у сфері власності. Хоча критерієм цієї «міжнародності», як правило, є не власність на капітал. Крім декількох багатонаціональних по капіталі компаній, у всіх інших ядро власності базується на капіталі однієї, а не різних країн. Так, відповідно до рейтингів, опублікованими в газеті «Financial Times» у 2001 році (Global 500), у число 500 провідних світових компаній увійшло тільки 5 зі змішаним капіталом різних країн. У якості найбільших з них можна назвати англо-голландські компанії «Royal Dutch Shell» і «Unilever». «Багатонаціональність» власності, як правило, виявляється трохи в іншому: оскільки власність компанії уособлюють її акції, то акції транснаціональної корпорації повинні мати ходіння в багатьох країнах. Це означає, що акції материнської і дочірньої фірм повинні бути доступні для придбання у всіх країнах, де діє багатонаціональна компанія.