Творчість письменників «Покутської трійці», проблема індивідуального стилю

5.Спорідненість тематики творів: в їх творчості протиставлені два світи: світ важкої праці й злиднів і світ паразитизму й розкоші; шану й співчуття віддають письменники першому, ганьбою і прокляттям таврують другий.

“Я писав тому, щоб струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена”, - говорив Василь Стефаник про свою творчість. Марко Черемшина мріяв поздоровити своїх страдників-героїв “з прибутком добрим і віком довгим, урожаєм на хліб. Миром між людьми, між нардами, гараздом і волею в оборах і усіх чертогах, на лазах. Дорогах, у лісах і водах, в повітрі і в світлі всієї рідної землі”.

6.Використання у творах для передачі характеру людини діалектизмів, покутської говірки, що наближала мову творів письменників до народної.

7.Василь Стефаник, Лесь Мартович і Марко Черемшина розробляли жанр новели і дали класичні зразки його.

8.Пишучи про народ і для народу, письменники використовували фольклорні багатства.

На творчості кожного з письменників “покутської трійці” певною мірою позначилися різні обставини й середовища, в яких вони жити й працювали, талант кожного з них має свої характерні грані:

1.Надзвичайний лаконізм, драматично-трагічне напруження психологічних конфліктів – характерні особливості індивідуального стилю Василя Стефаника.

2.Василь Стефаник не дає докладних описів зовнішності, а обмежується вказівками на окремі характерні деталі.

3.Марко Черемшина закосичував свої твори народно-пісенними чічьками.

4.Пісенні мотиви включені у новели Василя Стефаника, але ми їх швидше відчуваємо, ніж читаємо.

5.У творах Леся Мартовича – на відміну від Василя Стефаника і Марка Черемшини – охоплено значно ширшу західноукраїнську етнографічну територію: Покуття і Рава-Руський повіт (тепер Львівська область).

6.Марко Черемшина, щедро зачерпнувши самоцвітів із невичерпної криниці гуцульського фольклору, став ніжним ліриком у прозі.

7.Лесь Мартович продовжував і розвивав традиції докладного оповідання, але щедро скупав його в народному дотепі. Про болі, трагедії він розповідав з усім на устах – сміх крізь сльози.

У його творах присутні і їдка іронія, і спопеляюча сатира, і сарказм.

Лесь Мартович – сатирик-фотограф.

8.Василь Стефаник і Марко Черемшина пройшли складніший шлях самовизначення, зазнали деякого впливу імпресіоністичних течій (ранній період творчості), тоді як Лесь Мартович зразу виступив з реалістичними образками.

9.Василь Стефаник і Марко Черемшина вже першими новелами привернули до себе увагу широких кіл читачів і критики, Лесь Мартович публічно почув доброзичливе слово заохочення лише через 10 років після виходу першого оповідання “Нечитальник”.

10.Спадщина Леся Мартовича дійшла до нас не в повному обсязі (чимало творів збереглося в уривках).

Отже, стоячи поряд Василь Стефаник, Лесь Мартович і Марко Черемшина попри спільність і спорідненість, мають відмінне творче обличчя, вони різні за своїм талантом.