Фінансова діяльність страхової організації

На наш погляд, найвищою формою стійкості є стійкість спротив. Це стан рівноваги, який зберігається попри вплив зовнішніх і внутріш¬ніх факторів, що виводять страховика зі стану фінансової рівноваги.

Виділяють ще зовнішню, внутрішню та "успадковану" стійкість.В умовах командно-адміністративної системи господарювання стра¬хові організації звикли до зовнішньої фінансової стійкості, тобто сталості фінансового середовища, що досягнута управлінням із зовні. Для ринкової економіки характерна внутрішня фінансова стійкість страховика, в основі якої лежить управління за принципом зворотного зв'язку, тобто активне реагування управління на зміну зовнішніх і внутрішніх факторів.

"Успадкована" фінансова стійкість - результат наявності певного запасу міцності страховика, що захищає його від випадковостей і різ¬них змін дестабілізуючих факторів.

У загальному вигляді стратегічне управління фінансовою стійкістю являє собою діяльність, яка полягає у виборі сфери та образу дій щодо досягнення довгострокових цілей страхової організації в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюється. Стратегічне управління - ділянка діяльності вищого керівницт¬ва страхової організації, головним завданням якого є визначення напрямів і траєкторій розвитку страховика, поставка цілей, розпо¬діл ресурсів і всього того, що дає страховикові конкурентні переваги.

Розглянемо загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою стійкістю страховика, яка дає уявлення про етапи, зміст робіт і логічну послідовність їх виконання. Особливостями цього про¬цесу є:

- складність і неможливість повного описання об'єкту аналізу, внаслідок чого переважають неструктуризовані завдання;

- наявність значної кількості частково керованих або некерова¬них змінних;

- критерії вирішення завдань, що чітко не встановлені й уточ¬нюються керівництвом у момент їх вирішення.

Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою стійкістю страховика подана на рисунку.

Процес управління фінансовою стійкістю страховика

Ключовим елементом стратегії управління фінансовою стійкістю страховика є етап діагностування й структуризація проблем, на якому здійснюється перетворення стратегічних цілей у систему довгостроко¬вих і короткострокових цілей, через які намагатимуться впливати на рівень ділової активності страховика. Тобто проводиться ланцюгова структуризація цілей: стратегічні цілі управління фінансовою стій¬кістю страховика - оперативні цілі управління фінансовою стійкістю страховика - тактичні цілі управління фінансовою стійкістю страхо¬вика.

Процес управління фінансовою стійкістю страховика є ключовим елементом стратегії управління фінансовою стійкістю страховика є етап діагностування й структуризація проблем, на якому здійснюється перетворення стратегічних цілей у систему довгостроко¬вих і короткострокових цілей, через які намагатимуться впливати на рівень ділової активності страховика. Тобто проводиться ланцюгова структуризація цілей: стратегічні цілі управління фінансовою стій¬кістю страховика - оперативні цілі управління фінансовою стійкістю страховика - тактичні цілі управління фінансовою стійкістю страхо¬вика.

Процес управління фінансовою стійкістю страховика грунтується на знаходженні та формуванні мети, яка подається як вирішення поточ¬них завдань і довгострокових планів забезпечення стійкості фінансо¬вого середовища страхової організації. Цілям притаманні такі якості, як підпорядкованість, розгорнутість, співвідносна важливість.

Ієрархія цілей стратегії управління фінансовою стійкістю стра¬хової організації подається зазвичай у вигляді "дерева цілей", тобто системи цілей.

Мета надає осмисленості будь-яким діям. Загальний ланцюг тут такий: мета - завдання - плани - завдання виконавцям - контроль за виконанням.