Система пенсійного страхування в Україні

- визначення права застрахованої особи або членів її сім’ї на отримання пенсійних виплат;

- визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат;

- надання застрахованій особі на її вимогу. [1, стаття 22]Надання органам Пенсійного фонду відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку, в тому числі забезпечує обмеження кола службових осіб, які, в силу своїх службових обов’язків, мають доступ до відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Особи, які мають доступ або користуються відомостями, що містяться в цій системі за незаконне розголошення цих відомостей несуть відповідальність згідно із законом, тобто згідно з інструкцією про порядок обміну, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що власністю держави, у Пенсійному фонді України та його органах, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 липня 2002 року і Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, персоніфіковані відомості про застрахованих осіб належать до відомостей, які містять конфіденційну інформацію з обмеженим правом доступу і є власністю держави.

Відповідно до частини 4 статті 22 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України забезпечує комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на захист відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку, в тому числі забезпечує обмеження кола службових осіб, які в силу своїх службових обов’язків мають доступ до цих відомостей.

Відповідно до статті 8 Основ з законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. У процесі розбудови системи персоніфікованого обліку відомостей згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі та зразка свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» розроблено та запроваджено автоматизовану систему виготовлення страхових свідоцтв. Дане свідоцтво є єдиним для всіх видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, на підставі анкети застрахованої особи після обов’язкової реєстрації цієї особи в органах Пенсійного фонду. Страхувальник зобов’язаний забезпечити перевірку наявності страхового свідоцтва у процесі приймання особи на роботу, а якщо його немає, допомогти сформувати відповідну анкету та передати її на реєстрацію до відповідного органу Пенсійного фонду. [1, c.121]

Відповідно до п. 1 частини першої статті 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримати у встановленому законодавством порядку свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування і пред’явити його під час прийому на роботу та на вимогу посадових осіб Пенсійного фонду. Водночас страхувальник (роботодавець) зобов’язаний вимагати від застрахованої особи страхове свідоцтво, а якщо його немає, організувати його отримання та повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про зміну відомостей про застраховану особу, що вносяться до системи персоніфікованого обліку.

У центральній базі даних реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України на 1 вересня 2004 року накопичено 15,7 млн. анкет застрахованих осіб, на підставі яких виготовлено понад 14,2 млн. страхових свідоцтв.

Отже, персоніфікований облік у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування – це організація, збирання та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

3.3. Розвиток нагромаджу вальної пенсійної системи та управління її коштами в Україні.

Важливим фактором нової пенсійної системи є запровадження накопичувальної системи – створення Накопичувального пенсійного фонду. Суть такої системи полягатиме у тому, що частина обов’язкових внесків до пенсійної системи накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді й обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які сплачуватимуть акті внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів.

Перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду буде здійснено в разі одночасного підвищення заробітної плати застрахованій особі та лише після виконання таких умов: