Система пенсійного страхування в Україні

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України застосовує засоби нагляду, інспектування та заходи впливу. [21, пункт 1-2]

Адміністратор пенсійного фонду несе відповідальність за своїми зобов’язаннями перед пенсійними фондами всім майном, що належить йому на праві власності. Особа, що здійснює управління активами пенсійних фондів, несе відповідальність перед пенсійним фондом за виконання своїх зобов’язань і збитки, завдані пенсійному фонду відшкодовуються за рахунок резервного фонду, а зберігач – внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору про обслуговування пенсійного фонду.

Держава не несе відповідальності за зобов’язання адміністратора, управляючого активами та зберігача пенсійного фонду.

Згідно доповіді про стан недержавного пенсійного забезпечення та функціонування недержавних пенсійних фондів визначено, що станом на 16.12.2003 року була зібрана інформація про діяльність 47 недержавних пенсійних фондів. З них 22 безпосередньо займаються недержавним пенсійним забезпеченням, не було встановлено місцезнаходження 12 фондів, 9 установ не здійснюють фінансово-господарської діяльності, 4 – здійснюють діяльність, не пов’язану з додатковим недержавним пенсійним забезпеченням. Загальний обсяг активів залучених до діючих недержавних пенсійних фондів складає близько 16 млн. грн.. Слід зазначити, що майже 90% активів акумульовані чотирма найбільшими пенсійними фондами:

1) ТОВ «Народний пенсійний фонд Україна», зареєстровано в 1995 році в м. Київ – 7,8 млн. грн.;

2) ТОВ НПФ «Укоопспілка», зареєстровано в 1996 році в м. Києві – 3,6 млн. грн.;

3) ТОВ НПФ «Кримспоживспілка», зареєстровано в 1997 році – в м. Сімферополь – 1,5 млн. грн.;

4) ТОВ Український НПФ «Добробут», зареєстровано в 1998 році в м. Києві – 1,2 млн. грн.

Загальна кількість громадян, що приймають участь в цьому виді страхування, - приблизно 31 тис. осіб, при цьому 72% загальної кількості учасників залучені до 4 фондів, 3 з яких відносяться до найбільших за обсягом пенсійних активів. В середньому на одного учасника пенсійного фонду припадає 1132 грн. активів пенсійного фонду. [19, пункт 1-2]

Щомісячний розмір пенсійних виплат учасникам пенсійних фондів коливається від 8 грн. до 750 грн., в середньому ця сума складає 40-50 грн. на місяць. Слід відзначити, що 7 з 22 організації, що проводять додаткове пенсійне забезпечення, ще не проводили пенсійних виплат своїм учасникам. Це обумовлено тим, що ними встановлений мінімальний термін початку виплат після першого внеску три роки. Розподіл коштів роботодавця між працівниками проводиться пропорційно їх заробітній платі з урахуванням коефіцієнтів, встановлених залежно від загального стажу роботи на підприємстві. Всі кошти, залучені на недержавне пенсійне забезпечення, розміщуються на банківських депозитах, при цьому розмір банківських відсоткових ставок коливається від 14% до 21%. Оскільки активи фондів не диверсифіковані, зменшення процентних ставок безпосередньо веде до зменшення прибутку фондів, що розподіляється між учасниками. Фонди щомісяця нараховують інвестиційний дохід на залишок коштів, що обліковуються як на особистих, так і на іменних пенсійних рахунках в однаковому розмірі. З отриманого інвестиційного прибутку фонди утримують від 15% до 20% як винагороду за свої послуги. [19, пункт 3]

Отже, на сьогоднішній день функціонує 22 недержавних пенсійних фондів, що забезпечують додатковим недержавним пенсійним забезпеченням приблизно 31 тис. осіб. Обсяг залучених активів дорівнює 16 млн. грн. Схема їх використання виглядає наступним чином: залучені кошти розміщуються на депозитних рахунках, а отримані відсотки розподіляються між учасниками недержавного пенсійного фонду пропорційно розміру їх внесків. Серед 22 діючих фондів можна відзначити 5 найбільших, діяльність яких охоплює 90% всього запровадженого додаткового пенсійного забезпечення. (додаток С)

РОЗДІЛ 3

Шляхи реформування системи пенсійного страхування у вітчизняній економіці.

3.1. Покращення законодавчого забезпечення реформування системи пенсійного забезпечення в Україні.Правове регулювання у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування можна визначити як форму регулювання суспільних відносин у цій сфері, за допомогою якої поведінка учасників цих відносин проводиться у відповідність до вимог, що містяться у нормах права.