Система пенсійного страхування в Україні

в) на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого дня, протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи;

г) при виконанні державних або громадських обов’язків;

д) при виконанні дій по рятуванню людського життя, по охороні державної, колективної та індивідуальної власності.

Пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання встановлюється всім іншим особам, інвалідність яких не пов’язана з трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Для призначення пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання, крім встановлення однієї із трьох груп інвалідності, потребується ще й страховий стаж інваліда. [6, c. 166]

Поняття пенсії у зв’язку з утратою годувальника пов’язується з необхідністю матеріального забезпечення з боку держави непрацездатних членів сім’ї, які перебували на утриманні померлого. Під пенсією у зв’язку з утратою годувальника розуміють щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацездатним членам його сім’ї в разі втрати годувальника, які перебували на утриманні, у розмірі, співвіднесеному із заробітком годувальника. Особливість цього виду пенсії полягає в тому, що пенсійне забезпечення членів сім’ї має похідний характер від права на пенсію іншої особи, яка є годувальником і що ця пенсія призначається не конкретній особі, а сім’ї, тобто, на всіх членів сім’ї, які мають право на цей вид пенсії призначається одна спільна пенсія. Хоча на вимогу конкретного члена сім’ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується йому окремо.

Право на цей вид пенсії мають всі сім’ї, чиї годувальники підлягали загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, чи добровільно брали участь у такому страхуванні. Коло непрацездатних осіб визначено Законом України [8, стаття 37]:

а) діти, які досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами денної форми навчання – до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

б) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

в) інваліди – члени сім’ї потерпілого на час інвалідності;

г) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти;

д) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Згідно цього ж закону, а зокрема статті 44 «Розміри пенсій в разі втрати годувальника» призначаються на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі 30 процентів заробітку, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних. На дітей, які втратили обох батьків, а також на дітей померлої одинокої матері пенсія на кожну дитину не може бути меншою від двократного розміру соціальної пенсії. Сім’ям до складу яких входять діти, які втратили обох батьків, пенсія обчислюється із загальної суми заробітку обох батьків.

Пенсія за вислугу років за певними своїми ознаками дуже схожа на пенсію за віком, оскільки вона, як і пенсія за віком, призначається довічно, не залежить від фактичної працездатності особи, для призначення пенсії за вислугу років, до уваги береться трудовий стаж, а іноді враховується і вік. Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Законодавством встановлені такі категорії працівників, які мають право на пенсію за вислугу років:

- військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, податкової міліції та кримінально-виконавчої системи України;