Пошукова робота з історії України
В неоліті, або новому кам'яному віці (VI-III тис. до Н.Х.), приручаються всі основні види до¬машніх тварин, виникає примітивне землеробст¬во. Але присвоюючі форми господарювання, особливо в лісовій зоні, ще довго відіграють важ¬ливу роль у життєдіяльності тогочасного насе¬лення. Лісові племена так званої «культури ямко¬во-гребінцевої кераміки» аж до кінця неоліту (як і в попередні часи) існували тільки за рахунок мис¬ливства, рибальства та збирання ягід. У поліській зоні особливого значення набуває рибальство, яке стає визначальною формою господарювання. А в південному й південно-західних регіонах, на¬приклад, у населення культури лінійно-стрічкової кераміки, основне місце належало вже примітив¬ному землеробству та скотарству.
Відмінності в характері господарювання в різних регіонах України, на думку Д.Телегіна, свідчать про нерівномірність історичного розвит¬ку неолітичного суспільства, що пов'язано з природним оточенням та історичною ситуацією в ті чи інші часи. На півночі сприятливі умови в епоху неоліту зумовлювали подальший розвиток традиційних форм присвоюючого господарюван¬ня. А на півдні, в степовій зоні, вже в пізньому ме¬золіті стало бракувати дичини, що було однією з причин переходу людства до відтворюючого гос¬подарювання — скотарства та землеробства (зе¬млю почали обробляти за допомогою мотик з ро¬гу й кістки). Перехід племен в епоху неоліту до відтворюючих форм господарювання був важли¬вим етапом в історії людства в цілому й тогочас¬ного населення України зокрема. Іноді цей процес називають неолітичною революцією. Справді, в галузі давньої економіки це був своєрідний рево¬люційний переворот, котрий розтягся на значний відтинок часу та збігався з темпами соціально-економічного й культурного розвитку тієї епохи.
Одним із важливих досягнень стає виготов¬лення глиняного посуду. Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, котрий ство¬рила людина. Як вважають дослідники, глиняний посуд виник шляхом обмазування сирою глиною посуду, сплетеного із лози. Такий посуд випадко¬во потрапляв у вогонь, дерев'яна частина виго¬рала, а глина обпалювалася, ставала досить твердою та водонепроникною. Посуд швидко на¬був популярності й використовувався для різних цілей — приготування їжі, зберігання сипучих продуктів тощо. Його форми та орнамент на різних територіях мали свої особливості. По та¬ких масових знахідках археологи визначають ареали проживання окремих людських спільнот (на землях України виділено понад 10 неолітич¬них археологічних культур).
Епоха неоліту в цілому належить до первіс¬нообщинної формації стародавнього суспільст¬ва, в котрій, як порівняти з попередніми періода¬ми, відбуваються лише певні соціальні зміни. Це племінний лад, економічною та соціальною осно¬вою якого був матріархат. Колективні могили, брак поховань, що виділялися б багатим інвента¬рем чи особливостями ритуалу, свідчать про соціальну рівність серед тогочасних людей. Ли¬ше поява кам'яних булав в окремих похованнях (Маріуполь, Микільське), котрі, мабуть, мали значення символів влади й підпорядкування, вказує на зародження інститутів родової влади.
За характером матеріальної культури та ос¬новних видів занять неолітичні культури Украї¬ни розподіляються на дві зони: землеробсько-скотарську й мисливсько-рибальську.
Характерною ознакою культур землеробсь¬ко-скотарської зони є переважання плоскодон¬ної кераміки (рідко — круглодонної), прикраше¬ної здебільшого лінійним, у тому числі спірально-мандровим, орнаментом. Тут з'являється роз¬писний посуд, використовуються шліфовані кам'яні сокири, складається специфічний похо¬вальний обряд (покладення померлого в скорче¬ному вигляді на боці разом із керамічними виро¬бами). Носіями культур цієї зони були племена середземноморського типу.
Потрібно зазначити, що й носії археологічних культур Полісся зробили перші кроки до відтво¬рюючих форм господарювання, хоча переважа¬ли традиційні заняття. На відміну од вищезгада¬них, для культур мисливців і рибалок типовою є наявність гостродонної кераміки, прикрашеної переважно штампованим орнаментом (ямки, гребінцеві вдавлення). Серед крем'яних виробів важливе місце посідали сокири, здебільшого нешліфовані. Тут домінує обряд поховання по¬мерлого витягнуто, на спині, без кераміки. Носіями цих культур були переважно племена пізніх кроманьйонців.
Епоха міді — бронзи. Трипільська культураІанні форми відтворюючого господарю¬вання, що зародились у згадану вище епоху, набули подальшого розвитку в перехідний період від кам'яного віку до епохи бронзи — в так званому «мідному» віці, або ж енеоліті (ІУ-ІІІ тис. до Н.Х.). В цей час людство оволоділо першим металом — міддю, знайомст¬во з яким відбулося ще раніше в Близькосхідно¬му регіоні (У-ІУ тис. до Н.Х.).
Важливим досягненням тих часів було зро¬стання продуктивності праці, виникнення пере¬думов для регулярного обміну й появи майно¬вого розшарування суспільства, тобто початку розкладу первіснообщинного ладу. Тоді ж намі¬чається перехід від мотичного до ранніх форм орного землеробства. Зі збільшенням кількості тварин у стаді коня пристосовують для верхової їзди. А зміни у виробничій діяльності й розвиток ідеологічних уявлень зумовили зміни й у комп¬лексі вірувань. Це знайшло відображення в мо¬нументальній скульптурі, в орнаменті та похо¬вальному обряді.