Перегляд неокласичної теорії ринку. Монополії і конкуренція
Й. Шумпетер. Теорія ефективної конкуренції. Одним з найві-доміших і найславетніших економістів першої половини XX ст. є Йозеф Шумпетер (1883-1950). Його теоретична спадщина над¬звичайно широка та різноманітна. Історії й методології економічно¬го аналізу присвячено такі його праці, як «Суть і основний зміст те¬оретичної політекономії» (1908), «Історія економічного аналізу» (1954), економічній динаміці - «Теорія економічного розвитку» (1912), теорії суспільного розвитку - «Капіталізм, соціалізм і де¬мократія» (1942).Усебічне вивчення історії економічного аналізу привело Шумпе-тера до висновку, що найдосконалішою на той час концепцією в по¬літекономії була теорія загальної економічної рівноваги Вальраса. Проте він бачив у ній і суттєву ваду, яка полягала в тім, що теорія економічної рівноваги відбивала статичний стан економіки і не вра¬ховувала факторів розвитку економічних процесів.
Прагнучи подолати цю обмеженість теоретичної концепції Валь¬раса, Шумпетер в центр свого дослідження поставив саме розвиток системи і ті чинники, які стають рушійними силами такого розвит¬ку. Основною особливістю його підходу було те, що, аналізуючи причини динамічних змін, він концентрував увагу на інших вироб¬ничих факторах, ніж ті, які традиційно розглядали його попередни¬ки. Рушійною силою розвитку в його теорії є підприємець, визна¬чальними соціальними рисами якого є не права власності, а особисті якості - ініціативність, далекоглядність, авторитет, готовність до ризику, здатність до інноваційної діяльності. Підприємець, завдяки таким рисам, є головним суб'єктом технічного прогресу, створюючи надлишок вартості, забезпечуючи своєю діяльністю розвиток еко¬номіки.
З особою підприємця так чи інакше зв'язується визначення й ін¬ших категорій. Зокрема, процент є ціною, сплачуваною за придбан¬ня нових продуктивних сил з прибутку. Прибуток також є винагоро¬дою за активність підприємця. Він має тимчасовий характер і зникає, коли новаторство замінюється рутиною.
1942 року було опубліковано одну з найвідоміших праць Шум-петера «Капіталізм, соціалізм і демократія» - дослідження істори¬чної долі капіталізму. Автор узагальнює теоретичний аналіз капіталізму на підставі якісних зрушень, що відбулися в структурі буржу¬азного суспільства в першій половині XX ст., і висуває концепцію самозаперечення, відмирання капіталізму.
Однак Шумпетер досить своєрідно трактував суть капіталізму. Принциповою рисою останнього він уважав діяльність підприємця-новатора - тієї головної дійової особи буржуазних економічних відносин, котра за допомогою грошового капіталу здійснює свою історичну функцію. Тобто капіталізм він розумів надто обмежено - як приватнопідприємницьку систему класичного типу, що базується на дрібній і середній власності. Відповідна їй система цінностей відбивала природу пуританського індивідуалізму. З розвитком капі¬талістичної системи відбувається нагромадження багатства, його інституціоналізація, виникають великі корпорації, зростає роль держави в економічному житті, що, на думку Шумпетера, є ознака¬ми розкладу, кризи капіталізму, який стає жертвою своїх власних успіхів.
Насамперед відбувається відмирання функції підприємця у зв'язку з нарощуванням могутності великого бізнесу внаслідок тех¬нічного прогресу. Велика корпорація з високопрофесійним менедж¬ментом і тяжінням до монополізму вдало пристосовується до техні¬чного прогресу, але великий бізнес загрожує існуванню самої підприємницької ініціативи, оскільки він раціоналізує і ставить на наукову основу інноваційний процес. Відмирання з цієї причини ін¬дивідуальної підприємницької активності завдає, за Шумпетером, нищівного удару капіталістичному ладу. Поступове зникнення під¬приємця означає прискорену загибель буржуазії, оскільки процент виплачується з її прибутку.
Нова фаза капіталізму характеризується, за Шумпетером, також руйнуванням його соціальної бази під впливом масового акціону-вання власності, яке знищує індивідуального власника, котрий зав¬жди був опорою капіталістичного суспільства.
На думку Шумпетера, досконала конкуренція для суспільства - це стимул для мінімізації витрат і максимального наближення опла¬ти праці до її граничної продуктивності. Для підприємця - це сти¬мул для мінімізації витрат і максимізації прибутку. Тобто прибу¬ток є результатом підприємницької активності за інших однако¬вих умов. Його зростання стає самоціллю виробництва. Шумпетер називає таку економічну ситуацію і такий прибуток статичними, а конкурентну боротьбу неефективною, оскільки за цих умов не можна гарантувати, що виробництво й справді досягне якісно ново¬го рівня.
Ефективна конкуренція, за Шумпетером, можлива тільки за умов економічної динаміки. Цей стан забезпечується якісно новим рівнем виробництва, що базується на безперервному запроваджуванні нововведень, новаторстві на всіх рівнях - технологічному, управлін¬ня й організації виробництва, якості продукту, освоєння нових рин¬ків збуту, сировини.