Перегляд неокласичної теорії ринку. Монополії і конкуренція
Перегляд неокласичної теорії ринку. Монополії і конкуренція
Модель досконалої конкуренції, що її було покладено в основу всіх теоретичних узагальнень класичної та неокласичної шкіл, була досить умовною. Це визнавали й самі класики. Зокрема, вже А. Сміт припускав, що продавці на ринку можуть домовитися про ціни на товари, Дж. С. Мілль розглядав ситуацію монопольного володіння товаром, її наслідки для економічної рівноваги, А. Курно побудував першу в історії науки модель максимізації прибутку монополістом.
Але вплив такого чинника, як монополія, на той час був настіль¬ки несуттєвим і швидкоминущим, що ринок та конкуренція в еко¬номічній теорії, починаючи від Сміта, Рікардо, Мальтуса, Мілля і закінчуючи Маршаллом, розглядаються як ідентичні категорії.
Класична і, значною мірою, неокласична теорії протягом трива¬лого часу продовжують користуватися поняттям досконалої конку¬ренції, яке, хоча й зазнає певних уточнень, у цілому сприймається як аксіома.
А. Маршалл досконалу конкуренцію трактує як ситуацію на ринку, за якої існує велика кількість продавців (покупців) і кожен продає (купує) визначену й обмежену, тобто таку, що не забезпечує йому «вирішального голосу», частину однорідного продукту. Ні продавець, ні покупець не можуть диктувати ціни на ринку, вони можуть тільки пристосовуватись до них. На ринку і між продавця¬ми, і між покупцями встановлюються конкурентні відносини. Про¬давці змагаються між собою за покупців, а покупці - за кращого продавця товарів, за якісніший товар. Конкуренція є також характе¬рною рисою взаємовідносин між продавцями й покупцями. Вони конкурують один з одним, намагаючись встановити взаємоприйнят¬ні умови купівлі-продажу. Унаслідок цієї конкуренції ціни встанов¬лює ринок залежно від того, скільки запропоновано товарів, який попит на них існує і які граничні витрати покладено в основу ціни.
Досконала конкуренція за класичною теорією виконує кілька функцій, зокрема ціноутворюючу, стимулює скорочення граничних витрат виробництва, сприяє безперебійному руху капіталів, їхньому переливанню із галузі в галузь, раціоналізує структуру виробництва, урівноважує й регулює розвиток суспільної економіки.
Монополію автори класичного та неокласичного спрямування завжди розглядали як антипод конкуренції.
До проблеми ролі монополій у ринкових відносинах зверталося багато економістів, серед них англійський економіст Ф. Еджуорт. У своїй праці «Чиста теорія монополії» (1897) він пише про негатив¬ний вплив монополії на конкуренцію та ціноутворення. Та найголов¬нішим його висновком був той, що монополія з часом призведе до знищення механізмів саморегулювання.
Завершеного вигляду класична теорія монополії набула в працях Маршалла. Він підсумував усі теоретичні досягнення попередників, але, на відміну від них, розглядав відхилення від чистої конкуренції скоріше як виняток: у нього монополіст «певною мірою бажає спри¬яти інтересам споживача»1. Ці намагання монополіста зумовлені тим, що він правильно оцінює роль споживацького попиту на ринку як такого, що забезпечує дальший розвиток виробництва. Маршалл вказує, що монополії пропозиції завжди протистоїть конкуруюча сила - споживацький попит. Отже, конкуренція лише набуває но¬вої форми і не втрачає свою регулюючу функцію.
Маршалл не міг не бачити, що в структурі суспільної економіки відбуваються суттєві зміни: економічний прогрес, концентрація та централізація капіталів покликали до життя нові форми організації виробництва, що об'єктивно зумовили виникнення монополістич¬них об'єднань. Але з позицій своєї доктрини він не зміг дати їм ви¬черпної оцінки.
Згодом Гелбрейт зазначав: «Світ Маршалла з його конкуруючи¬ми підприємцями, споживачами, які прагнуть максимізації задово¬лень, і сьогодні продовжує служити цілям ортодоксії... Значні сучасні корпорації... - це є реальність, і на це мають бути звернені по¬гляди економістів. Але вивчати Маршалла було варто. Для того, щоб знати, що є правильним, потрібно твердо знати, що є неправи¬льним. Річ не в тім, що застаріли «Принципи» Маршалла, голов¬не - змінилися економічні умови, змінилася структура ринку»'.
У 20-30-х pp. у межах неокласичного підходу формується на¬прямок дослідження, який ревізує класичну ринкову концепцію. Він базується на тезі, що умови реалізації механізмів саморегулювання, в основу яких покладено цінову конкуренцію, змінились, тому ви¬никає необхідність у створенні макроекономічної теорії, яка б відо¬бражала нові тенденції.